14 березня – Євдокії (Явдохи-Плющихи)

Назва дня походить від імені мучениці Євдокії. У неї був дар чудотворення: хресним знаменням умертвляла отруйних змій. За старим стилем цей день припадає на 1 березня, отже, він відкриває весну.

І звуть його другою зустріччю весни, бо перша була на Стрітення. До цього дня випікали обрядове печиво, так звані веснянки. Дівчата й маленькі діти цього дня кличуть весну, тримаючи в руках печиво.

Відповідно до народних переказів, цього дня прокидається від зимового сну бабак, виходить зі своєї «домівки» та свище тричі, а потім знову ховається до нірки. За народним переконанням, у своїй нірці він тепер спатиме аж до Благовіщення. Посвист бабака вважався першою ознакою весни.

Євдокії

Плющихою ж називають тому, що цієї пори дмуть теплі весняні вітри, які «плющать» шар снігу або криги. Сонячний день на Явдохи віщує врожай пшениці та погожі весну й літо.

Євдокії 14 березня

Добрий господар обов’язково зрізає сухі гілки дерев у саду. Ця процедура проводиться не тільки для того, щоб дерева краще родили, але й щоб на цих деревах нечиста сила не селилася.

Явдохи – прикмети та традиції

Городники під Евдокії сіють капусту на розсаду, вірячи, що вона вже не буде боятися морозів. Якщо розтане сніг і на вулиці стоять калюжі, то пасічники вірять, що вони матимуть так багата меду, як води. Господарі вгадують урожай: якщо вітер у цей день віє з заходу або з півдня — буде врожай на збіжжя; якщо зі сходу або півночі, то буде посуха, а тому й неврожай на зернові культури.

Якщо день сонячний — уродить пшениця, якщо день похмурий і небо захмарене — буде врожай на просо та гречку. Теплий сонячний день віщує врожай льону й конопель.

Якщо зранку сонячно, то ранні посіви будуть урожайні; сонце в обід — можна сподіватися на середні посіви, а якщо цілий день небо захмарене й сонце визиратиме тільки надвечір — пізні посіви будуть урожайні. Якщо в цей день хуртовина, то селяни кажуть: «Явдоха хвостом крутить — буде пізня весна!»

Явдохи Плющихи

На Явдохи до сходу сонця дівчата, які цікавляться чаклуванням і всілякими чарами, замовляють своїх ворогів: «Щоб на дорозі не стояли та мене, хрещеную народжену рабу Божу (ім’я) добрим словом поминали!».
Із цим днем старі люди пов’язують повернення ластівок із вирію. Господині, побачивши в цей день ластівку, кидають жменю землі на грядку зі словами: «Кріп сію». І чекають на «закономірне диво»: на цьому місці начебто виросте кріп.

Свято Євдокії

Зруйнувати ластівчине гніздо — гріх не менший, ніж зруйнувати гніздо лелеки. Як і лелеки, ластівки приносять в оселю, під стріхою якої живуть, затишок і злагоду. Тож краще не турбувати їх і не бешкетувати, витягаючи яйця з гнізда. «Хто в руки ластівку або її яйце візьме, у того обличчя вкриється ластовинням», — так матері лякають своїх дітей, щоб вони не турбували ластівок у їхніх гніздах.

Діти, уперше побачивши навесні ластівку, беруть жменю землі, кидають її вслід ластівці — «на гніздо», будучи переконаними, що це прискорює прихід весни.

Якщо в дитини ластовиння на обличчі, то, за бажання, вона може спробувати позбутися його за допомогою ластівки. Коли ця дитина побачить ластівку, то має проказати: «Ластівко, забери мої веснянки, натомість дай мені білянки». Потім необхідно вмитися весняною водою.