9 квітня – Мотрі

На Мотрі завершується приліт ранніх птахів. Запах весни просто стоїть у повітрі, яке ніби бринить від того, що все навкруги наливається життєвими силами після тривалого сну.

Проте зима ще не здає своїх позицій. Недарма ж у народі кажуть: «У квітні по коліна зима, а по плечі — літо».

Мотрі
Адже сонце з кожним днем усе сильніше припікає опівдні — капелюха знімеш і ним втрешся, а під вечір помітно холоднішає, що той самий капелюх на вуха натягаєш. Уночі ж морозець землею стелеться — не дає ще про зиму забути.

Таким є й 9 квітня — день Мотрі. Мотрона Єгорова, у чернецтві матінка Димитра, зазнала важких випробувань долі. Війна забрала в неї чоловіка, але вона знайшла в собі сили й організувала в Києві православну жіночу громаду. Можливо, з тих самих часів повелося, що на Мотрю збираються жінки разом та спілкуються досхочу.

Мотрона Єгорова
Мотрона Єгорова

Здавна жінка посідала найважливіше місце в системі родинних зв’язків. На неї покладалося багато обов’язків: народження дітей, їх виховання, догляд за чоловіком, численні хатні справи (приготування їжі, прання, шиття, прибирання тощо), роботи на городі й у саду, заготівля їстівних запасів на зиму (консервування, соління, квашення тощо), годування й поїння худоби, свійської птиці та чимало іншого. Проте мала вона й цілком заслужене та незаперечне право на відпочинок, одним зі звичних видів якого є посиденьки.

Мотрі – традиції та прикмети

Особливих приготувань жіночі посиденьки не вимагають. Зазвичай жінки смажать гарбузове або соняшникове насіння та збираються під чиїмось двором на лаві. А коли погода у двір жене, то й у хаті.

Це чудова нагода не просто фізично відпочити, але й поспілкуватись, послухати щось цікаве, обговорити останні новини, обмінятись рецептами смачних страв, поділитись досвідом, наприклад з приводу виховання дітей, або ж дати чи послухати розумну пораду, а також — навіщо приховувати — трохи попліткувати.

Мотрі

Нерідко (залежно від настрою компанії, яка зібралася) жінки заводять веселих чи сумних пісень або ж пересипають свої розмови жартами (адже жінка зажди мала гострий язичок), сміючись досхочу над смішним і не дуже. Це, до речі, аж ніяк не заважає й дещо підтягти свої хатні справи, на які завжди бракує часу, приміром латати якісь речі або малювати, вишивати.

Збиратись у такі компанії можуть жінки різного віку, але, як правило, ті, що мають спільні інтереси, наприклад разом працюють, живуть по сусідству чи просто приятелюють.

Такі посиденьки з лузанням насіння або чаюванням, мабуть, ніколи не втратять своєї популярності. Це не лише відповідає жіночій натурі, але й дозволяє повноцінно відпочити, розважитись. Аби надихнутись на подальше вирішення буденних проблем і виконання своїх повсякденних обов’язків. Аби налаштуватись на розмову, заспокоїтись і просто корисно витрати час, жінки часто на таких посиденьках беруть у руки шитво або в’язання.