Дні тижня

ТИЖДЕНЬ
 Тиждень – це сім днів природного часового циклу, пов’язаного з фазами Місяця.

За перші сім днів фаза Місяця зростає від тоненького серпа Молодого Місяця (обернуте навпаки «С») до першої його чверті.
За другі сім днів фаза Місяця виростає від першої чверті до Повного Місяця.
За треті сім днів фаза Місяця зменшується від Повного Місяця до останньої чверті.
За четверті сім днів фаза Місяця „старіє” від останньої чверті до вузенького серпа Старого Місяця (пряме «С»).
Таким чином, повний цикл зміни фаз Місяця від Молодого Місяця до Старого – від обернутого «С» до «С» прямого – проходить за чотири тижні, за так званий місяць, який, однак, астрономічно включає не 28 діб, а 29,53 доби.
Семиденний тиждень узгоджується з ритмами людського організму: енергетичне силове поле, що йде на Землю з Космосу, змінює свою інтенсивність в зв’язку з положенням Сонця, Місяця та інших космічних тіл. Тому життєдіяльність людей і поведінка всього живого на землі в дні Повного, Молодого чи Старого Місяця мають різний характер. Особливо при переході від однієї фази Місяця до іншої відбувається зміна енергетичного поля – і з’являється напруженість та нестабільність в діяльності живих організмів.
Космічна енергія найвищої інтенсивності потрапляє на Землю наприкінці другого тижня, тобто в період Повного Місяця. Тому саме при Повному Місяці відбувається те, чого не буває в інші періоди…
Символіка чотирьох фаз Місяця – хрест, який формується при уявному поділі Місяця на чотири сектори, що відповідає його чотирьом фазам і чотирьом тижням. Кожен сектор – це одна із чвертей; перехід від сектора до сектора, від фази до фази – це завершення одного тижня і початок наступного, що здійснюється з неділі на понеділок.
ПОНЕДІЛОК
Понеділок – „той, що по неділі (після неділі)” -день, яким піклується ,.батько” тижнів – Місяць. А через те, що Місяць непостійний, – увесь час змінює свій вигляд – цього дня не варто розпочинати жодної справи: викликана Місяцем нестабільність не тільки не сприятиме, а й заважатиме досягненню успіху. Кажуть, що в понеділок і роботи не починай, і в дорогу не вирушай…
Його колір – зелений, як колір усякого початку, колір незрілості. Як зазеленіє, так і зростатиме… Тому, як розпочнеш у понеділок, так матимеш на увесь тиждень.
Понеділок – день чоловічий. Його образ – стрункий світловолосий та білолиций юнак або молодий чоловік, котрий зустрічає і проводжає, але нічого важливого не робить.
Вважається днем народження Місяця, який щопонеділка приходить до людей світлочубим струнким юнаком, але може змінювати свій вигляд аж до подоби старого діда. Він – перед початком всякої справи, але не початок її, а лише попередній образ, своєрідне бачення перспективи, що реалізується в наступні дні, тижні, навіть роки. Тому ті, хто народився у понеділок, мають здатність до віщування.
ВІВТОРОК
Вівторок – „вторий” – другий день тижня. Його космічний покровитель – планета Марс або Арес, по-давньоукраїнськи – Арей, що означає „бог – захисник воїнів”.
Бог війни наділяє свій день мужнім, навіть войовничо-активним характером, що робить вівторок днем початку всякої важливої справи – вона має всі шанси успішно завершитись і досягти бажаного результату.
Його колір – голубий, а це – колір небесної далечини, бо у вівторок вигідно вирушати в далеку дорогу і небо сприятиме в мандрах.
Образ вівторка-зрілий чоловік, здатний до тривалої роботи або молодий воїн у шоломі, зі щитом і мечем…
Як сприятливий до початку всякої роботи, вважається щасливим днем, а тому рекомендується закладати перший камінь у будівництво житла чи іншої корисної споруди саме у вівторок, особливо в такий вівторок, коли церква вшановує пам’ять не мучеників, а преподобних.
СЕРЕДА
Середа – середній день тижня. В давнину його ще називали „третійником”, бо цей день – третій. Нею піклується Меркурій (це – у римлян, а в греків – Гермес), який вважається покровителем мандрівників, торгівлі і мистецтв, та ще й виконує функції посланця богів. Наші предки віддавали цей день Дані -покровительці вод, що цілком збігається з опікунством Меркурія-Гермеса: і мандри, і торгівлю в ті часи в основному здійснювали водними шляхами. А що Меркурій ще й турбувався мистецькими справами, то цього дня корисно ткати, вишивати, прати, господарювати на городі.
Колір середи – синій, як і колір водних шляхів, якими мандрують, як і колір небес, під якими мандрують і трудяться в поті чола. Середа – день жіночий, її образ – молода жінка з покритою головою та знаряддям жіночого ремесла в руках.
…Для християн середа має бути „пісним” днем: бо саме в середу в голові Іуди зародилась думка зрадити і видати іудеям Ісуса Христа.
В окремих літературних джерелах вважається ще й днем Лади, прекрасної жінки-богині, тому є сприятливою для налагодження стосунків, відновлення злагоди і любові в родині, між людьми близькими чи тільки знайомими. В середу успішним буде здійснення всіляких хатніх і господарських робіт. І тут варто наголосити: в давнину люди були переконаними, що всі домашні потуги саме в середу матимуть особливий успіх.
ЧЕТВЕР
Четвер – четвертий день тижня. Ним піклується Юпітер або Зевс, наймогутніші боги римлян та греків. Наші предки віддавали четвер своїм наймогутнішим богам – Перуну і ДаждьБогу. Бо четвер – день найбільшого напруження, трудової діяльності, коли докладається максимуму зусиль для завершення робіт. Тому в четвер не варто зачинати довготривалих справ, а зосереджуватись на завершенні вже розпочатих. Цьому сприятиме Бог… Бездіяльність чи надмірні веселощі цього дня – великий гріх.
Бо саме в четвер було видано Ісуса Христа на суд і розпочались його хресні страждання. Навіть кажуть, хто в четвер скаче, той в п’ятницю плаче…
На четвер припадає Тайна Вечеря Ісуса Христа з його учнями, коли Син Божий розкрив Істинну Суть Хліба і Вина – і до людей уперше прийшло Святе Причастя Святими Дарами…
Колір четверга – червоний, як символ Божественної любові до людей, котрі в поті чола роблять свою кровну справу, до якої кожного з них призначено Божим повелінням. Він-день чоловічий. Його образ -сильний, зрілий чоловік робочого вигляду із знаряддям праці в руках.
Особливо сприятливим вважається останній четвер місяця, тим більше, якщо цього дня людина приступає до завершення раніше розпочатої справи ще до сходу Сонця.
П’ЯТНИЦЯ
П’ятниця- п’ятий день тижня. Ним піклується Венера (це – в римлян, а в греків – Афродіта) – богиня краси і кохання. Наші предки віддавали цей день Святій Параскеві-П’ятниці, або, якщо ще раніше, – Рожаниці, котра турбувалася шлюбом, родинним і сімейним благополуччям:
Тому п’ятниця – повністю жіночий день. її образ – літня жінка, в якої на обличчі задум або навіть смуток.
Цей день – сумний і „пісний”. Бо саме в п’ятницю був розіп’ятим і помер на Хресті Син Божий.
П’ятниця -день постійного посту і поминання своїх покійних родичів. Веселощі у п’ятницю-гріх духовний, який полягає в зневазі до пам’яті про тих, хто пішов на вічний спочинок і в неповазі до спасительного подвигу Ісуса Христа.
Її колір – оранжевий, в якому поєднався червоний колір -колір крові, пролитої Ісусом на хресті за спасіння людей, – та жовтий колір – колір-символ Божественної сили і Божественної любові до людей.
Свята П’ятниця – Параскева ходить поміж людей, благословляє їх на добрі діла, водночас карає тих, хто чинить неправедне. Зокрема, до тих, хто працює в Святу П’ятницю, вона прийде в образі бідної жінки з тілом, понівеченим знаряддям тієї гріховної праці (ножами, цвяхами, голками, веретенами і т.п.). Тим. хто дотримується її настанов, П’ятниця всіляко допомагає в здійсненні задуманого, у звільненні від хвороб та чар, в оволодінні ремеслом, в збереженні нажитого працею багатства. І ще одне слід пам’ятати: сон, що проти п’ятниці, обов’язково збудеться.
СУБОТА
            Субота – шостий день тижня. Його назва, вважають одні, походить від давньовавилонського слова „шаббат”, що означає „спокій”, бо до кінця цього дня завершувалась активна діяльність людей, наставав спокій і люди віддавали себе молитві, дякували Богові за його прихильність і ласку.
Інші схиляються до думки, що назву дня визначило давнє словосполучення „со” і „битіє”, тобто „разом буття”, коли люди сходились для спільної молитви.
Обидва варіанти за своєю суттю не суперечать один одному. Проходить субота під знаком Сатурна (у римлян) і Кроноса (в греків) , які були богами Часу і піклувалися землеробством та родючістю земель, що пов’язане з часовими ритмами. Для суботи це досить символічно: все, що було зроблене в попередні дні, з часом проростає і дає свої плоди… Субота-день жіночий. її образ – гарно одягнена молода жінка або дівчина.
Її колір – фіолетовий – колір, який поєднує в собі два кольори-червоний, колір крові, та синій, колір небес. Бо на початку цього дня проливалась кров Христа, розіп’ятого на хресті, а по завершенні його – Син Божий Воскрес Небесною силою. Це – колір Господнього Хреста, бо протягом усього цього дня Син Божий перебував на Хресті.
Здавна вважалася найтяжчим днем для роботи, в який не варто братись за громіздкі справи, а пам’ятати, що субота -переддень неділі і використати її треба для підготовки до недільної Служби Божої: навести лад у господарстві і прибрати в хаті, підготувати чисту одіж, помитись, по-доброму і в злагоді поспілкуватись з рідними, близькими, знайомими, тобто з кожним, кого зустрінеш суботнього дня.
Суботою піклується Числобог – бог часу, котрий відраховує години, дні, роки.
НЕДІЛЯ
Неділя – сьомий, заключний день тижня. Назва його походить від слів „не діло”, тобто ніяких справ, ніякого діла.
Бо саме на сьомий день тижня припадає зміна магнітного поля Землі в зв’язку зі зміною фаз Місяця, що вносить напруження і нестабільність, і навіть збурення в живу енергетику планети. Тому не дивно, закономірно і логічно (і що підтверджує глибоку та істинну мудрість Святого Євангелія ) те, що Ісус Христос воскрес саме в неділю – він „зламав” бар’єр між життям і смертю в момент найвищого напруження енергетичних сил створеного Богом світу. Проходить неділя під знаком Сонця. А Сонце в давніх українців -Божич, тобто Син Божий.
Тож колір неділі – жовтий, золотий -сонячний колір Божественної величі.
Неділя – день жіночий. її образ – молода дівчина з довгим золотавим волоссям.
Неділя -день відпочинку. У неділю нічого не можна робити, особливо створювати щось нове. Бо цього дня і Бог відпочивав після творення світу: оглядав й оцінював плід своєї творчості. І людині неділя дана для того, аби в церкві, на службі Божій вона оцінила своє життя за минулий тиждень.
Урочистість неділі в тому, що на її світанку воскрес Син Божий і цим приніс спасіння людству…
Називають її Сонячною Панною, бо нею опікується саме Сонце. Вона вже в суботу звечора слідкує, щоб ніхто нічого забороненого не робив, а грішників карає невдачами та негараздами, які прийдуть до них не в неділю, а в інші дні тижня.