Про Україну
Поповнення асортименту було
Місяць тому

 
Інтернет магазин
від сайту
"Про Україну"

ПОДАРУНКИ РУЧНОЇ РОБОТИ
 

Одна краса 51 - 300 грн
Самі заздрощі від 301 грн
Оплата та доставка

зверніть увагу

Подарунок ручної роботи
130 грн.
Замовляй!
або
зателефонуй
тел.
097-724-57-34






Курсы seo и обучение продвижению сайта www.kursypc.ru.

Мені подобається

Народна мудрість

Не заглядай у піч, бо не ростимуть вуса.

Форми сільських поселень

Форми сільських поселень

Форми сільських поселень українців розвивалися під впливом цілого комплексу факторів: особливостей географічного середовища (рельєфу місцевості, гідромережі тощо), етнічних традицій, умов соціально-економічного розвитку, господарських занять населення, державного законодавства та ін.
Для поселень українців найбільш характерні безсистемна, рядова, кругова, ланцюгова, вулична та комбінована форми. З метою детальнішого вивчення планування поселень слід брати до уваги їхню забудову. Можна виділити кілька типів забудови: розсіяну, гніздову, скупчену та комбіновану.
Безсистемна форма поселення вважається однією з найдавніших і найбільш поширених в Україні. Вона відома на всій території розселення українців. Виникнення безсистемних поселень пов'язане з народною колонізацією, для якої характерна відсутність регламентації щодо планування.
Залежно від типу забудови можна виділити два варіанти безсистемних поселень: розсіяно-гніздові та скупчені.
Перший варіант характерний для Гуцульщини. Безсистемні поселення із розсіяно-гніздовою забудовою виникли у цьому етнографічному районі під впливом складного гірського рельєфу та провідної ролі скотарства в структурі господарських занять гуцулів. Селянські двори у такому поселенні розташовані на значній відстані один від одного і розсіяні по гірській долині та схилах навколишніх гір. Подекуди утворювалися групи (гнізда) приблизно з двох — чотирьох дворів. їх виникнення спричинювалося залишками патронімії. Під'їздів до окремих садиб не було; центральна дорога, що проходила паралельно з водною артерією по дну гірської долини, не сполучала між собою селянські двори, а лише певне село із сусідніми поселеннями. Безсистемно скупчені поселення побутували практично в усіх регіонах України. Від центральної дороги чи вулиці відгалужувалися у різних напрямках проїзди, що вели до садиб. Густа сітка таких проїздів покривала усе село.
Безсистемні поселення зі скупченою та скупчено-гніздовою забудовами особливо характерні для ряду місцевостей Полісся, зокрема для північних районів Волинської та Рівненської областей. Цей варіант траплявся й на інших теренах України (Чернігівщина, Полтавщина, Одещина та ін.).
Гніздова забудова у цих поселеннях могла утворюватися внаслідок земельної нестачі в XIX — на початку XX ст.: із створенням нових сімей і браком землі під забудову нові двори часто виникали за рахунок поділу батьківських садиб. Це призводило до скупчення забудови села, утворення нових гнізд, появи нових проїздів.
Не менш давньою за походженням і досить широко розповсюдженою в Україні є рядова форма поселення. її характерною рисою є розташування дворів у ряд і орієнтація їх в одному напрямі: уздовж берега водойми або дороги. Археологи засвідчують, що в середньовіччя багато слов'янських поселень мали рядове прирічкове планування.
Рядові поселення можуть бути як однорядовими, так і багаторядовими. Нерідко утворенню рядової форми сприяла традиція орієнтувати фасади осель на південні румби («на літо», «до сонця»). Іноді дворядове придорожнє поселення нагадувало вуличне.
Глибокі слов'янські традиції має кругова форма поселення українців. При такому типі планування садиби розташовані найчастіше навколо площі з церквою і кладовищем або ставу. Відомі декілька варіантів кругових поселень. Наприклад, в одному випадку будівлі розміщуються по колу, охоплюючи незабудовану площу, городи тягнуться у бік поля, а двори виходять на площу. В іншому — двори селян виходять у бік поля, а садиби займають площу.
Учені стверджують, що походження цього типу планування пов'язане з оборонними міркуваннями. Так, кругові поселення українців знаходилися здебільшого на мисах та в луках рік, а найбільшого поширення набули в передстеповій оборонній зоні. Кругову конфігурацію мали також давні східнослов'янські городища та козацькі табори, споруджені з возів.
При ланцюговій формі поселення селянські двори розташовувались обабіч дороги чи ріки. Сусідні двори або невеликі їх групи (2—3 господарства) могли знаходитися як поруч, так і на певній відстані один від одного. Конфігурація ланцюгівки залежала від форми русла ріки чи дороги. Такі поселення побутували на Бойківщині та Лемківщині, зустрічалися у рівнинних районах України (Київщина, Полтавщина). Виникнення ланцюгівок у Карпатах зумовлене як етнічними традиціями українців (прирічкове розташування поселень), так і географічними та соціально-економічними факторами (вузькість гірських долин, залишки патронімії, двопільна толоко-царинна система землеробства тощо). Селянський двір у такій ланцюгівці розташовувався біля дороги і ріки посеред земельного наділу, який у вигляді довгої вузької смуги перетинав гірську долину в поперечному напрямі.
У рівнинних районах України виникнення ланцюгового планування часто було пов'язане з розвитком хуторів.
Поселення вуличної форми поширені на території всієї України. Два ряди будинків, фасади яких звернені до дороги, утворюють вулицю. Відомі одновуличні, багатовуличні та квартально-вуличні населені пункти. За походженням вуличне планування є пізнішим порівняно із безсистемною, рядовою чи круговою формами. Багато вуличних поселень сформувалося з рядових. Цьому сприяло закріпачення селян та втручання у планування поселень поміщиків і держави. Зокрема, великий вплив на виникнення вуличних поселень мала «Устава на волоки» 1557 р. Починаючи з 20-х.років XVIII ст. царський уряд видав ряд розпоряджень, які спричинили розвиток вуличного планування поселень. Наприклад, «Положение для устроения селений» 1830 р. вимагало будувати хати фасадами до вулиць. Державні органи здійснювали контроль за дотриманням будівельного законодавства.
У південній частині України, яка була заселена пізніше, сільські населені пункти планувалися за типовими проектами, розробленими відповідно до указів XVIII — першої половини XIX ст.
У поселеннях комбінованої форми поєднувалися різні типи планування. У рівнинних районах України найчастіше траплялися безсистемно-вуличні поселення, в Карпатах — рядово-ланцюгові, безсистемно-рядові.
Еволюція форм сільських поселень українців у XIX — на початку XX ст. відбувалась у декількох напрямках: трансформація однопланових поселень у поєднанні з появою вуличних елементів, забудова проїздів та частково польових доріг, скупчення забудови сіл. На сучасному етапі планування сільських поселень регламентується державним законодавством. При цьому нерідко не беруться до уваги традиції місцевого населення та ландшафтна специфіка конкретної місцевості. Поселення у різних регіонах України поступово втрачають свої локальні особливості. На зміну традиційним формам приходить вуличне та квартально-вуличне планування. Ця тенденція характерна як для розвитку давніх сіл, відомих ще за часів середньовіччя, так і для новітніх.



ЗВЕРНІТЬ УВАГУ:


Гість

дякую за статтю! Використав її для свого рефірата.

Гість

дякую.

P.S. Sayends..

Гість

я використав для курсачу))дякую))

Текст:

Захисний код:

 
Loading...
 
Технічні новини

Новий магазин "Подарунки ручної роботи"

На сайті "Про Україну" з'явилася невеличка крамниця. "Подарунки ручної работи" дадуть змогу вибрати Вам подарунок від українських майстрів.

Тестування форуму

На сайті в тестовому режимі почав працювати форум. Реєстрація користувачів на сайті і на форумі окрема - в майбутньому якщо в цьому буде необхідність облікові записи будуть об'єднані. Створюйте теми, задавайте питання - Якщо Ви знайдете помилку - будь ласка перейдіть на сторінку http://about-ukraine.com/index.php?action=post і напишіть нам стосовно помилок. Згодом ми розрізним більше розділів форму.

Коментарі до Галерей

За бажанням користувачів була додана можливість залишати коментарі в розділах галереї. Функціональне оновлення сайту залежить від Вас, зверніть увагу на опитування.