Про Україну



Складной с отдельной открывашкой для консерв.

Мені подобається

Народна мудрість

Не заглядай у піч, бо не ростимуть вуса.

Маланка (в діях)

Маланка (в діях)

Парубки та дівчата водять Маланку з козою, з ними ходять орач з чепігами, сівач із синею, дід з батогом, циган, циганка і чорт. Зібравши ватагою, щедрувальники йдуть селом, заходять до хат, розігруючи таку містерію: підходячи до чиєїсь хати, голосно запитують:
 
        Чи дома пан господар?
        Вдома,— озивається господар,— заходьте до хати.
 
Ватага із щедрівкою на господаря заходить до хати
 
        Дозвольте пощедрувати.
        Щедруйте, будь ласка.
        На кого?
 
Господар називає господиню, сина, дочку, щедрувальники співають на кожного щедрівку, за що всі пригощають ласощами, дають різні подарунки. Потім настає черга Маланки, яку грає хлопець у дівчачому вбранні. Щедрувальники співають «Маланку», а та в цей час ходить по хаті, підмітає, витирав посуд ганчірками, бризкає водою на господарів. Все це виконується з різноманітними жартами, пародіюванням, за це Маланка теж одержує щедрі подарунки.
 
Наступний епізод містерії — смерть та оживленні кози. Його ми опишемо детальніше, оскільки інколи цей момент є головним у новорічному дійстві. Щедрувальники заходять до хати і відразу починають театралізовану розповідь:
 
Ого-го, коза,
Ого-го, сіра.
Недавно з Москви
З довгими кісьми
Ти пішла б у лісок
Та нажала б нам сіна снопок,
Погодувала б малих діточок.
Ой не йди, не йди, бо в тому лісі стрільці
Поховалися, розховалися,
Хочуть козу вбить, шкуру облупить,
М'ясо порубать, собакам віддать.
А я тих стрільців не боюся
Тільки боюся старого діда,
Що в того діда сива борода.
 
Коза у цей час, а це малий хлопець у вивернутому кожусі, відтворює розповідь відповідними рухами. Аж ось з'являється дід, хор співає:
 
Вдарив дід козу
По сірому боку.
Тут коза впала.
Нежива стала.
 
Далі розігруються своєрідні діалоги між дідом і циганом, який торгує шкуру померлої кози, діда з циганкою, яка намагається видурити козу у діда, та діда з бабою, яка наполягає на тому, щоб лікар оживив козу, хор співає:
 
У вашім домі, вашім хоромі
приключилась нашій кізоньці біда.
Чи нема тут лікаря коновала,
Щоб наша кізонька на ноги стала?
 
З'являється лікар у східному вбранні, він стає навколішки перед козою, щось шепоче і намагається магічними рухами оживити її, нарешті коза встає під спів хору:
 
Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає...
Де коза ногою, там жито — копою!
Де коза рогом, там жито стогом!
 
Ожила коза, всіляко веселиться і зачіпає глядачів, потім орач заорює, сівач засіває у хаті, бажаючи у новому році достатку, щастя і врожаю.
Щедрувальників обдаровують різноманітними подарунками, і вони продовжують обхід села.



ЗВЕРНІТЬ УВАГУ:


Гість

Отже Маланка це чудове свято

Гість

Отже Маланка це чудове свято яке святкують усі українці

Гість

Маланка (уривки)
— Чи дома пан господар?
— Вдома,— озивається господар,— заходьте до хати.

Ватага із щедрівкою на господаря заходить до хати

— Дозвольте пощедрувати.
— Щедруйте, будь ласка.
— На кого?

Господар називає господиню, сина, дочку, щедрувальники співають на кожного щедрівку, за що всі пригощають ласощами, дають різні подарунки. Потім настає черга Маланки, яку грає хлопець у дівчачому вбранні. Щедрувальники співають «Маланку», а та в цей час ходить по хаті, підмітає, витирав посуд ганчірками, бризкає водою на господарів. Все це виконується з різноманітними жартами, пародіюванням, за це Маланка теж одержує щедрі подарунки.

Наступний епізод містерії — смерть та оживленні кози. Його ми опишемо детальніше, оскільки інколи цей момент є головним у новорічному дійстві. Щедрувальники заходять до хати і відразу починають театралізовану розповідь:

Ого-го, коза,
Ого-го, сіра.
Недавно з Москви
З довгими кісьми
Ти пішла б у лісок
Та нажала б нам сіна снопок,
Погодувала б малих діточок.
Ой не йди, не йди, бо в тому лісі стрільці
Поховалися, розховалися,
Хочуть козу вбить, шкуру облупить,
М'ясо порубать, собакам віддать.
А я тих стрільців не боюся
Тільки боюся старого діда,
Що в того діда сива борода.

Коза у цей час, а це малий хлопець у вивернутому кожусі, відтворює розповідь відповідними рухами. Аж ось з'являється дід, хор співає:

Вдарив дід козу
По сірому боку.
Тут коза впала.
Нежива стала.

Далі розігруються своєрідні діалоги між дідом і циганом, який торгує шкуру померлої кози, діда з циганкою, яка намагається видурити козу у діда, та діда з бабою, яка наполягає на тому, щоб лікар оживив козу, хор співає:

У вашім домі, вашім хоромі
приключилась нашій кізоньці біда.
Чи нема тут лікаря коновала,
Щоб наша кізонька на ноги стала?

З'являється лікар у східному вбранні, він стає навколішки перед козою, щось шепоче і намагається магічними рухами оживити її, нарешті коза встає під спів хору:

Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає...
Де коза ногою, там жито — копою!
Де коза рогом, там жито стогом!

Ожила коза, всіляко веселиться і зачіпає глядачів, потім орач заорює, сівач засіває у хаті, бажаючи у новому році достатку, щастя і врожаю.
Щедрувальників обдаровують різноманітними подарунками, і вони продовжують обхід села

Гість

Різдво

Чи чули Ви, любі мої читачі, дорослі та діти, про маленьких
колядників? Невже не чули?
Колись давно на Україні їх було дуже багато.
Коли наставали Різдвяні свята, маленькі колядники,
піймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши
у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу.
Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали,
не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку.


НОВА РАДІСТЬ СТАЛА
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами, убого повився.

Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі мир проповідають.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:

-Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій ненці Україні.

ПО ВСЬОМУ СВІТУ

По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.

Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина.

Діва Марія Бога просила:
"В що ж би я Сина повила?

Ти, небесний Царю,
Пришли свої дари
Цьому Володарю!"


Зійшли янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:

Три свічі воскові
Ще й ризи шовкові
Месії Христові.



ДОБРИЙ ВЕЧІР
Добрий вечір тобі, пане господарю,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що перший же празник — то Різдво Христове,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що другий же празник — святого Василя,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що третій же празник — Святе Водохреща,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.




ЩЕДРИЙ ВЕЧІР ВСІМ ВАМ, ЩАСЛИВА ГОДИНА

Щедрий вечір всім вам, щаслива година!
Породила Діва пречистого Сина.
Ладо, Ладо, Ладо!
Все на світі радо
Щедрий вечір на землі!

Не в пишних палатах Бога породила,
А в бідній стаєнці Господа вповила.
Ладо, Ладо, Ладо!
Все на світі радо,
Щедрий вечір на землі!

Не межи царями Господь наш явився,
А між вівчарами в яслах положився.
Ладо, Ладо, Ладо!
Все на світі радо,
Щедрий вечір на землі!

На світлім Востоці зоря засвітила,
Трьох царів премудрих вона звеселила.
Ладо, Ладо, Ладо!
Все на світі радо,
Щедрий вечір на землі!

Злато, ладан, миро Богу жертвували,
Христові в ясельцях поклін свій віддали.
Ладо, Ладо, Ладо
Все на світі радо,
Щедрий вечір на землі!

І ми Христу-Богу наш поклін віддаймо,
Разом з пастирями весело співаймо!
Ладо, Ладо, Ладо!
Все на світі радо,
Щедрий вечір на землі!

Поклін свій віддаймо і станьмо просити,
щоби землю нашу велів звеселити.
Ладо, Ладо, Ладо!
Все на світі радо,
Щедрий вечір на землі!



В ВИФЛЕЄМІ НОВИНА

В Вифлеємі новина,
Діва сина породила,
Породила в благодати
Непорочна Діва-Мати,
Марія

Положила на сіні
В Вифлиємській яскині,
Йосиф Діву потішає,
Повивати помагає,
Марії.

Слава Божа і хвала,
У вертепі настала:
З неба Ангели злітають
з Сином Божим прославляють
Марію!

Серед темної ночі
Дивне світло б'є у очі -
Ясна зоря засвітила,
Де дитятко породила
Марія.

Недалеко пастирі
Пасли стадо в долині,
До вертепа прибігають
із дитятком тут вітають
Марію.

На колінця припадають
І даруночки складають:
"що убогий дати може,
Жертвуємо суну Божім
Марії".

Ще приходять три царі
Аж зі сходу звіздарі,
Для Ісуса ставлять щиро
Ладан золото і миро
Марії.

І ми також поспішімо,
Богу дари принесімо,
У покорі прибігаймо,
З Сином Божим все благаймо,
Марію.



Оленчина колядка (10років)

Що то за зірка, як вертеп блистить,
Що за дитинка там в ясельцях спить,
Що за дитинка там в ясельцях спить.

Та зіронька радість сповіщає,
То в ясельцях на сінечку малий Ісусик спочиває,
То в ясельцях на сінечку малий Ісусик спочиває.

Янголята злітались зівсюди,
Радість сповіщати і скликати люди,
Радість сповіщати і скликати люди.

Пастушки на колінця стали,
Ісуса Христа прославляли,
Ісуса Христа прославляли.

-Хорони нас Боже від негод,
Пошли волю й щостя на народ,
Пошли волю й щастя на народ.

Будем вік Тобі чесно служити,
В Тебе прощення за гріхи просити,
В Тебе прощення за гріхи просити.


Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди
тішилися, що до них ідуть аж три празники в гості.
«...Ой перший же празник — то Різдво Христове, радуйся!»
І все, що бажали у цей святковий день маленькі
колядники, неодмінно збувалося, бо слова
у поколяді також були чарівні:
БАЖАННЯ ПО КОЛЯДІ, АБО ПОКОЛЯДЬ (розколяда)
А за сими словами в дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним, а всім ся клоним,
Щастям, здоров'ям, ще й віком довгим,
Ще й віком довгим, прибутком добрим,
Й самі собою, і з дружиною,
І з усім чадом, і з святим Ладом,
Святим Божеством, Божим рождеством!

Щасливі люди пригощали колядників медівниками, горішками, яблуками, різними ласощами. За Різдвом наступав другий празник — Новий рік (за стрим стилем).
А ще він зветься празником святого Василя. Василь приходив не сам, а з дівчинкою Маланкою. Всі рядилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, з'являлися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики, князі із булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською булавою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв. Разом з Маланкою вони вели танок і співали:
Ой черчику Васильчику,
Посію тебе в городчику.
Буду тебе шанувати,
Сім раз на день поливати.

Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи:
Сійся, родися, жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця,
Коноплі по стелю, льон по коліна,
Щоб вас, хрещених,
Голівка не боліла.

Оскільки і зерна, і слова були чарівними, кімната відразу ставала широким полем, на якому сходила зелена пшениця, починали співати пташки, розцвітали волошки і польові маки. Надворі гула хуртовина, та тут усі раділи, бо маленькі колядники приносили до кожної хати жменьку веселої весни. Гретій празник був найщедрішим, бо колядники цілий день щедрували. Мені вони заспівали оцю щедрівку:
ОЙ СИВАЯ ТА І ЗОЗУЛЕНЬКА
Ой сивая та і зозуленька,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та і облітала
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

А в одному та і не бувала,
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

А в тім саду три тереми:
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

У першому красне сонце,
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

У другому ясен місяць,
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

А в третьому дрібні зірки,
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Ясен місяць — пан господар,
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Красне сонце — жона його,
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Дрібні зірки — його діти,
Щедрий вечір добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

А наступного дня, зранку, люди йшли до річки або ставка. Там вони вирізали великого хреста з льоду. Приходив священик і освячував воду. Люди набирали собі у глечики тієї водиці і берегли її цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров'я і красу. І свято називалося Святе Водохреще, або Йордан. Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці і всі співали:
Йордан, Йордан, вода студененька,
Пречиста Діва воду брала,
Своє дитя напувала.
Священик ходив по селу і скроплював святою водичкою-йорданичкою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла. А наші маленькі колядники бігли попереду, гукаючи: Роди, Боже, жито, пшеницю, Кірилейса! Вони добре знали, що давньогрецькі слова «Кіріє, елейсон» означають «Господи, помилуй». Про це їм говорила бабуся.
І знову колядники заходили до кожної хати. Вони нікого не забували — ні старої самотньої бабусі, що жила на краю села, ані хворої дівчинки, що мешкала у великому місті на найвищому поверсі, під самісіньким дахом. Колядники приносили самотній бабусі радість, а дівчинці — здоров'я. І ви, любі мої діти, навчіться оцих чарівних колядок та щедрівок. Тато допоможе вам змайструвати різдвяну зірку, а дідусь подарує срібний дзвіночок, саме той, з яким він іще маленьким хлопчиком ходив колядувати. Тоді ви також станете колядниками, які приносять людям добру вістку, щастя і радість.
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
СЛАВІТЕ ЙОГО!

За матеріалами видавництва “Веселка”, Київ 1990, упорядник Софія Майданська, художник Марія Томенко, при допомозі коханої донечки Олі, на радість читачам.
(Колядки та святкові Різдвяні вертепи, Ви можете почути та побачити в Яремче та його околицях кожного року, в продовж 7-13 січня ).
Різдво. Народження Ісуса Христа
Було це давно, якраз 7 січня. Того дня мав народитися Бог.
Ангели знали про майбутню радісну подію, тому дуже метушилися. Лише один ангел не мав роботи. Тому й пішов сповіщати про неї людей.
Летівши він попав на луг. Там пастухи випасали овець. Побачивши янгола пастушки злякалися і вже хотіли тікати, але ангеля заспокоїв їх:
- Не бійтеся мене, я Божий посланець ангел. Я сповіщаю радісну звістку: Божий син народився! Підіть і подивіться на нього!
Пастухи взяли овець і раптом побачили велику зірку і запитали ангела:
- Як нам знайти Боже дитя? І що то за зірка?
- Та зірка сповіщає про народження Господа. Ви йдіть за нею поки вона не зупиниться над стайнею. Пастухи пішли.
Це ж саме побачив король, що жив у Індії. Він наказав посадити його на слона. Сівши на звіра він взяв охорону і поїхав туди, куди вказувала зірка.
Те ж побачив король котрий жив у пустелі. Він взяв караван верблюдів і слуг та й поїхав за зіркою.
Побачив те король, якай жив за морем. Він нагрузив корабель і поплив туди, куди поїхали інші.Першими до вертепу прийшли пастухи. Найменший пастух подарував Ісусові сопілку і ягничку.
Другими були королі із далеких країн. Вони подарували немовляті ладан, золото і миро. Як добре, що все закінчилося щасливо. Звістка про народження Господа розійшлася по цілому світі. Люди назвали народження Бога Різдвом Христовим.
З Різдвом Христовим!!! Merri Cristmas!!!
Це оповідання написала маленька дев’ятирічна дівчинка Оленька, яка щиро вірить в нашого Господа і в такому вигляді передає часточку своєї віри.
Можливо хтось захоче послухати наших колядок у виконанні гурту "Лебеді кохання"? Беріть собі на втіху тут. Бог предвічний народився , Що за радість?
Якщо напишете листа, то можу подарувати диск з їхніми колядками.
Як адміністратор, я не маю права на власний коментар, то процитую Андрія Макаревича:
Я беру букет квітів ,
— слів,
І дарую своїм друзям ,
— вам.

Гість

Якщо вам скажуть, що найдавніша Маланка живе в такому-то селі, то не вірте. Скільки їй років, нині годі дошукатися, кажуть збирачі фольклору і давніх традицій. Дуже своєрідна величальна Маланка щороку відбувається у селі Пістинь на Косівщині. Більше того, тут кожен куток має своїх маланок. А ще тут молодий вчитель місцевої школи Дмитро Лаврук збирає давні маски, що виготовляли спеціально для цього образу в різних регіонах.

З року в рік роблять карнавальне дійство у Белелуї на Снятищині, у селах Верхній Вербіж та Баб’янка, що на Коломийщині. А от у Тлумацькому районі ще дотепер збереглася традиція водити живого коня. Це так звана аграрна магія, кажуть народознавці, адже кінь завжди був помічником селянина.

Словом, хоч не густо, але таки ще збереглася традиція маланкування у прикарпатських селах і навіть в обласному центрі. Хто та як готує староноворічну традицію краєм ока бачив і «Репортер». Були несподіванки.

Дитяча Маланка

Вчитель івано-франківської музичної школи №3, керівник зразкового дитячого ансамблю «Вишиванка» Оксана Чучук вже дванадцятий рік розвиває разом зі своїми учнями народні традиції, зокрема взимку готує дійство Маланки. На репетиції з цілого міста з’їжджаються як теперішні учні, так і колишні випускники. Загалом їх – 18.

«Колись Маланкою називали дівчину, яка, за переказами, в одному з сіл на Коломийщині стала таким собі Іваном Сусаніном, – розповідає Оксана Чучук. – Коли в село зайшли татари, вона завела їх у непрохідні гори, де разом з ними й загинула». Таку історію пані Оксана знає з розповідей старих людей, а в записах, каже, ще не знаходила.

Отже, виходять хлопці-козачки, далі дід, Маланка, з якої всі насміхаються, що вона здоровенна й ледача. Вона ж доводить протилежне. І хоч за сценарієм словами Маланка обділена, та її колоритний образ має проявитись у жестах, поведінці, танцях.

Юрій Смолій – один з учасників Маланки і саме йому вже другий рік поспіль доручають головну роль. Хлопець розповідає, що йому цей образ до вподоби і дається легко. Дарма, що друзі, не розуміючи комізму народного дійства, кепкують з нього.

У цій хаті господар, як виноград,
Господиня, як калина,
Їхні дочки як квіточки,
А синочки, як дубочки.

І хоча музичну школу хлопець закінчив ще минулого року, все ж охоче приходить на репетиції. Каже, дуже цікаво! Зрештою, як і всім учасникам, бо ж приїздять на підготовку до свята в позаурочний час. Як розповідають молоді театрали, за традиційним сценарієм у цьому карнавальному дійстві мають бути Козак, Воїн, Жид і Чорт. Ще є Циган, Циганка та Коза. В образі Маланки – обов’язково хлопець.

В цілому дійство юних акторів дуже гумористичне – такий собі балаган. Єдине, що роблять дівчата, – це підспівують коляди і щедрівки. «Як і у вертепі, учасниками дівчата бути не можуть. Колись церква забороняла жінці виходити на сцену. А це ж і є справжнісінький театр», – пояснює Оксана Чучук.

До речі, за словами пані Оксани, давні сценарії, які вона студіювала, доволі всіяні нецензурною лексикою. Тому, щоб адаптувати репліки героїв для дітей віком 13-16 років, довелося добряче попрацювати. Серед щедрівок і коляд, що звучать у цьому дійстві, крім стародавніх текстів, є й авторські щедрівки самої Оксани Чучук. Як ця:

Запалали свічники троїсті
Та звістили людям добрі вісті.
З нами Бог предвічний і вертеп щорічний
будуть завжди і в селі, і в місті.
Застеляймо столи килимами,
хай лунає свято колядами.
Ми ж Господні діти, будемо радіти,
відчинились небеснії брами.


Студенти оживляють козу

Студенти різних вишів та спеціальностей, яких зібрала докупи цікавість театральних дійств, два роки тому взялися відшукувати сценарій Маланки. Спершу подалися до бібліотеки, але й про Інтернет не забули. За режисуру взялася медик Тетяна Дзвонковська (роль Кози).

За словами психолога Олександри Стьоган­цевої (роль Лікаря), на репетиції залишилося всього два дні, оскільки лише завершили Колядувати з вертепом. До речі, вертеп був готовлений, до їхньої честі, теж самотужки.

Сашко Діденко (студент медуніверситету), якому випала роль Маланки, вжився у бешкетну роль доволі органічно. Як і годиться для Маланки, перевертав усе, що бачив під руками і ногами, чіплявся до господарів… Каже, важко не було. Сміливості та бадьорості додавали колядники:

Господарю господарочку,
Пусти в хату Маланочку!
Маланочка чисто ходить,
Нічим не нашкодить.

Щодо зовнішності, то тут, як розповів хлопець, обійшлося трьома хустками з бабусиної скрині. Одну з них замотав він на голову, іншу замість спідниці – на стегна, а третю накинув на плечі. «Щоправда, замість намастити брови сажею, як то колись було, а щоки намалювати буряком, позичав фарби у дівчат», – каже Сашко.

За словами Олександри Стьоганцевої, їхній минулорічний сценарій був дещо іншим. У діда з бабою була коза, яка померла. Але вони покликали лікаря й той її оживив:

Я лєкарь – київський аптекарь:
кров вливаю, кров виливаю,
які хочеш болячки вставляю,
живих і мертвих на той світ відправляю.

«Минулого року ми знайшли сценарій з цікавим висловлюванням «дути жилу», – розповідає Олександра Стьоганцева. – Що таке ота жила і де вона знаходиться, ми не знайшли, тому й дули у вухо».

Також дівчата розповіли, що, крім традиційних щедрівок, старалися знайти стародавні. І коли добре підготувалися, пішли з тим усім до Василя Калинчука – їхнього вчителя з танців – керівника танцклубу «Кармен», бо саме йому завдячують тим, що взялися за відродження українських традицій. Цьогоріч планують потішити карнавальним дійством рідних та близьких.

Вашківська переберія

Розповiдати про це дійство – все одно, що змальовувати словами музику Моцарта чи удар блискавки, кажуть ті, що бачили Вашківську Маланку. Вже понад 100 років у Вашківцях (Чернівецька область) цікаво та оригінально відзначають свято Маланки. Місцеві жителі до нього ретельно готуються протягом цілого року, власноруч шиють костюми, розмальовують маски, а потім хлопці (у переберії беруть участь лише чоловіки) об’єднуються у «групи».

З самого ранечку вулицями села проходять колядники, вбрані у чудернацькі костюми, а з настанням сутінок найвідважніші парубки прямують до річки, щоб у крижаній воді втопити нечисту силу, обливаються водою, демонструючи «здоровий дух у здоровому тілі».

Чому саме вашківська Маланка претендує на лаври головного українського карнавалу? Буковинські легенди розповідають, що колиш­ній власник містечка Вашківці граф Петріно був шанувальником старовини і перетворив Вашківці на Василя у карнавальний вир.

У вечір напередодні «старого» Нового року ледь не в кожній вашківській оселі від хлопчаків до статечних ґазд перебираються у фантастичні маски та костюми: «дідів», «баб», «циганів», «ведмедів» та інших казкових і невигаданих істот. І в такому вбранні переберія ходить від оселі до оселі, віншуючи господарів і відганяючи та задурюючи всіляких злих духів та відьом. Після півночі гурти збираються на перехрестях вулиць на «маланкарські тусняки»: це своєрідний огляд сил перед завтрашнім карнавалом. Горе-роззявам, які потраплять цієї ночі до рук переберії – якщо вас лише відлупцюють віником та обіллють водою, вважайте, що відбулись дрібничкою.

Наступного дня, на Василя, уся галаслива переберія із дзвіночками, батогами, пукавками, петардами, на фірах, коровах, мерседесах сходиться із трьох вашковецьких кутів: Гнатишиного, Затеплишного і Горішнього – на Хрестовій дорозі.

Ветерани переберії стверджують, що так відбувалося це свято в містечку споконвіку

Гість

Василія

Разом із святом угодника Божого Василія у хати наших предків увіходив Новий рік (за старим стилем). Тож увечері, напередодні Василія, ішла підготовка до Нового року.

На ялиночці запалювалися свічечки і гасилися крижаною, щойно внесеною, водою обливанням із долонь, би мороз тріскав (не був великим). До острішка, що над дверима, чіпляли засвічений ліхтар, би чиясь зірничка цієї ночі не впала і він не вмер (світло відбивалося світлом). На свиню накидали широкий цугал (міх), би добре поросилася та багато поросят мала...

І все це треба зробити, поки під вікнами не затупотіли перші колядники, бо не приймлено буде, не вповні.

Благослови, Боже, ще й цей Новий рік,

Щоби був щасливим кожний чоловік,—

у руках щедрувальників горить новорічна звізда, закликає щастя.

А у цім дворі, як у цісаря,

Комора повна, велика заля... —

це уже другі; ідуть та й ідуть, бо скільки надійде колядників за цю ніч, стільки в господі добра прибуде.

Новорічні коляди величальні. Вони засвідчують уміння бачити поруч себе людину, кожного тримати на виду. Адже у цю ніч буде віншований кожен.

Ти добрий господар? Слухай:

Ваші ворота з самого злота,

А ваша хата шовками вкрита.

Нема в короля такого коня —

Камінь лупає, церкви складає...

А як краща за тебе твоя господиня, тоді наслухай:

Гой знати-знати тут господиню,

Тут господиня на мнє Марія (чи як її),

А в неї хата — царська палата,

Всі в злоті ходя, у добрі бродя.

На райських дверях сам Госпідь сидит

Та й на Марію із неба глядит,

Із неба глядит та й дари дарит —

На господаря недобре зарит...

— Най Бог боронить від подібної коляди. То кожен старався триматися файно, би не попасти під такий сміх, бо паде він і на рід увесь, на синів,— пояснюють старенькі.

Коли йшли до новоспеченого подружжя, малося своє віншування:

Бродило хлопців — сімсот молодців,

Сімсот молодців, сімсот колядців.

Та й приблудило до цего двору,

До цего двору на розговори.

А в цему дворі коні впряжені,

А в цій господі та й подружені

Та й подружені, та й повінчені,

Тепер до гробу нерозлучені.

Гой господарю, ти господарю,

Най Бог поможе тобі, як царю.

Най Бог поможе й твоїй цариці

Та най розширит усі світлиці.

Най даст у стайні добру приплоду

Та й най даст сина для твого роду,

Най даст ті й сина, до сина дочку,

Аби прийшли ми на горівочку.

Аби прийшли ми їх вінувати,

Най Бог поможе нарік діждати.

Думки спрямовані на насущні потреби, на великий пошанівок людської гідності, значимості людської.

Навіть дитина новонароджена не минається увагою, має у колядці свою відзнаку:

Пишна кедрина вгору си вила,

Вгору си вила, файно зацвила.

А на вершочку та й колисочка,

А в колисочці та й дитиночка.

На скрипці грає, ліпше співає,

Винним яблічком си підкидає.

Учули теє та й два королі,

Приходя близько, си клоня низько:

— А хто навчив тя на скрипці грати,

Винним яблічком си підкидати?

— Навчила мене мамка рідненька,

Мамка рідненька, сестра старшенька.

— Віншуєм тебе, мале дитятко,

Рости великим, таким, як татко,

Рости великим — до черевика,

Від черевика — до чоловіка.

По-особливому величалася дівоча юність, краса. Колядою парубки-колядники робили дівці гонір (честь). Міг гурт під вікном заколядувати і дві-три коляди.

Гой в саду-саду зросла яблічка,

Сильно зацвила, мало зродила.

Зродила вона одне яблічко. А хто його пази (стереже), а хто пантрує?

Та пані ґречна (поважна) на мне Марія.

Шиттєчко шила, твердо заснула,

Твердо заснула — зморена була.

Як прилетіли три ластівочки —

Крилицями збили — панну збудили.

— Уставай, панно, бо годі спати,

Треба коляді гонір віддати.

Уставай, панно, та й з Новим рочком,

Неси нам плату за колядочку.

Записували, збирали, розучували оці старовинні коляди та й часто не могли втримати сліз. Ми бачили тих, з кого, може, й кісток не лишилося, у довгих корожівських кожухах, у сардаках, чули наяву їх грімкий голос і плакали...

Бо де ж та дівчина Анна, котра так гарно оспівується в оцій колядці (правда, можна було назвати й інше ім'я):

Гой красна, красна весна у маю,

А ще май красна зозулька в гаю.

А ще май файна під вікном ружа —

Най панна Анна нам буде дужа.

По райських садах пташка гуляє,

Солодкий голос її співає,

Та панна Анна як заспіває —

То лід студений си розтопляє.

А її мамка та й з нею ходя

Та й панну Анну за ручку водя:

— Погуляй, доню, бо молоденька,

Най буде твоя душа раденька.

Змощу ті мости з білої кости,

Вберу ті ноги у жемчуг-камінь,—

Як ті си прийде си віддавати,

Як ті заберут від мої хати.

Багато величальних і парубкам. Адже коляда — це більше дитяче і парубоцьке діло. Є чимало і таких, які ганьблять Маланку. За оповідями стареньких, Маланка — дівчина, яку поганський цар Ірод, що намірився вбити маленького Христа (а для того наказав «порізати діток до двох літок»), послав організувати маскарадне видовище, щоб розвеселити сумний люд. Маланка справилася з завданням і сама, перебравшись на смерть, глумилася над великим горем — танцювала, стрибала.

Відтоді маскарадне новорічне видовище дістало у нас назву «Маланка». Глибоко віруючі ні самі на Маланку не маскарадилися, ні дітям своїм не дозволяли і маскараду отого під хату собі не впускали. Навіть приповідки прижилися: «Як си зганьбиш, вижену тя, як Маланку, з двору». Або: «Така завдатна, як та смерть на Маланці...»

Народ ганебну подію, пов'язану з легендарною Маланкою, старається не прив'язувати до свого життя, підведеного до високих моральних норм. А тому:

Маланочка світом ходи.

Та й з дороги людей зводи.

Та й з дороги християнства

Навертає до поганства.

Гой ти донько-християнко,

Та най скаже твоя мамка,

Як вона тя народила,

Який празник спорядила,

Скільки кумів закликала,

Християнську віру дала.

У колядках Маланка нехлюя, невмілиця:

Наша Маланка — господиня,

Як помастить, так помиє:

Стоя миски під лавою

Та й поросли муравою.

Стоя горшки під другою

Та й си вкрили осугою.

Маланка відрізняється від скромної, роботящої дівчини, яка у колядах збирає величальну славу:

Гой за горами, за долами

П'є Маланочка все з козаками.

Прийшов до неї їй рідний тато:

— Гой Маланочко, іди до хати!

— Гой я не піду, бо я си бою —

Згубила ключик я від покою.

Оскільки старий Новий рік збігається з Василієм, то багато коляд прив'язано до імені Василя. Здебільшого його застерігають не мати справи з дівчиною Маланкою, котра -приводить нарід лишень до біди.

На Василія не встигне сонечко протерти свої очі, як до хати заходять посівальники.

Із перекинутої через плечі торбини вибирається жменя зерна і розкидується кімнатою:

— Сійся-родися, жито-пшениця й усіляка пашниця! Рости рясно, роди красно, щедра від Бога, велика від людей! — прорікав посівальник. Стискав гріш і чимчикував далі.

А господиня змітала зернини і разом з сміттям, яке не виносилося із кімнати від Святвечора, «би багатство прибільшалося», висіває те все потрошечки у саду, на ланові:

— Роди рясно, рости красно, сам Біг переблагословив,— примовляла.

На Василія васильчиком (вічнозеленим зіллям) вимітали поди, «би смерть туди си не пхала». Діти вранці вискакували по воду з двома постольцями чи чобітками з правої лишень ноги, «би багато нарік заколядувати». Дівки перед дзеркалом завивалися у рушник (суто жіночий убір), квітчалися ружами — «завічали (накликували) заміжжя».

Парубки, розкрутивши дідову киржу, кидали за огорожу — «скільки кроків до неї — стільки літ біди від води не буде». Діти на снігу довкола правої ноги прутиком вимальовували коло — «би слідик і до другого Нового року на земни си лишив».

Баби сметаною мастили губи — буде файне сонце на білину (вибілювання полотна).

Кота пхали у піч і виманювали ковбасою крізь комин — би кагла не вбила (не задушила від диму уночі). Ослін перекидався догори ногами, а на него клали пса — «би вовк вівці з кошари не тягнув».

Як сонце під захід на Василія червоне — урожай злягатиме від вітрів.

Якщо напроти Маланки вийти з покритим рушником хрестом — хтось до ранку із неї дасть Богу душу...

Як ливкнути води через поріг, заносячи воду у хату,— приблизиш свою труну (швидше помреш)

Гість

Це все додав я Шевчук Назар

Текст:

Захисний код:

  Оффшор оффшору http://jurhouse.ru/?fcountry=3.
Поповнення асортименту було
Місяць тому

 
Інтернет магазин
від сайту
"Про Україну"

ПОДАРУНКИ РУЧНОЇ РОБОТИ
 

Одна краса 51 - 300 грн
Самі заздрощі від 301 грн
Оплата та доставка

зверніть увагу

Новорічна кулька з ручним розписом
38 грн.
Замовляй!
або
зателефонуй
тел.
097-724-57-34



Loading...
 
Технічні новини

Новий магазин "Подарунки ручної роботи"

На сайті "Про Україну" з'явилася невеличка крамниця. "Подарунки ручної работи" дадуть змогу вибрати Вам подарунок від українських майстрів.

Тестування форуму

На сайті в тестовому режимі почав працювати форум. Реєстрація користувачів на сайті і на форумі окрема - в майбутньому якщо в цьому буде необхідність облікові записи будуть об'єднані. Створюйте теми, задавайте питання - Якщо Ви знайдете помилку - будь ласка перейдіть на сторінку http://about-ukraine.com/index.php?action=post і напишіть нам стосовно помилок. Згодом ми розрізним більше розділів форму.

Коментарі до Галерей

За бажанням користувачів була додана можливість залишати коментарі в розділах галереї. Функціональне оновлення сайту залежить від Вас, зверніть увагу на опитування.