Березень (Явдохи, Сорок Святих, свято св. Алексія, Хрести)

Рік в українців, як і в усіх інших слов’янських народів, складався із двох циклів, відповідно і новоріччя святкувалось двічі. Весняне новоріччя розпочинали зустрічати в день ЯВДОХИ (14 БЕРЕЗНЯ), це ймення означало буквально «життєславна» і звучало як Явдоня.

Асоціюється це ім’я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі.

Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків»:

Благослови, Боже,
Весну закликати,
Зиму проводжати.
Ой, весна в човничку,
Літечко в возочку.
У цей день наші предки зустрічали весну, виходячи до схід сонця на горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її. Деякі з магічних заклинань весни збереглися і до цієї пори:
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам квіточок.
«Жайворонки», «соловейчики» дарувались весні як жертвоприношення. З Явдохи починаються і магічні весняні ігри — «веселки», «гаївки», «гагілки», «ягівки» (так вони називались у різних місцевостях), що «допомагали» весні у її оновлюючій роботі. Виконувались веснянки аж до Зелених свят.
22 БЕРЕЗНЯ, на СОРОК СВЯТИХ, повертались із вирію шпаки та жайворонки — вісники весни, школярі цього дня приносили своєму вчителю сорок бубликів, ходили з обрядовими «жайворонками» і славили прихід весни:
Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:
Іще по гороньках сніженьки лежали,
Іще по долинах криженьки стояли?
— Не сам же я вийшов. Бог мене послав,
З правої рученьки ключики давав
З правої рученьки літо відмикати,
З лівої рученьки зиму замикати.
Я тії сніги ніжками потопчу,
Я тії криги крильцями поб’ю.
І кубелечко я собі зів’ю,
І в кубелечку діток наведу.
У день Сорока Святих Мучеників у багатьох регіонах України «гукали» весну — збиралися за село на горбах, співали веснянок і при цьому перегуку валися.
Від Сорока Святих ще буде сорок морозів, але весна вже близько.
30 БЕРЕЗНЯ відзначалося свято святого Алексія, яке у народі мало назву «ОЛЕКС ТЕПЛИЙ».Діти слухали на водоймах, як щука пробиває хвостом кригу Щовечора після роботи хлопці й дівчата збирали в гурти, дівчата співали веснянок. Пасічники цього дня виставляли вулики на пасіку, беручи із собою ікону Зосима і Саватія — покровителів бджільництва. Освячуючи вулики іконами, вони примовляли «Бджоли, готуйтеся, йдіть, не лінуйтеся. Приносте густі меди, воски та рої Богу на славу, а мені на пожиток».
У березні, в третю неділю Великого посту, святкувалась ХРИСТЯ.Цього тижня, який називався ще «хрестопоклінним», по всій Україні випікали хліб у формі хреста. Частину спеченого хліба з’їдали, а другу — ховали до комори в зерно. Коли сіяли ячмінь чи овес, ярову пшеницю, господар брав і собою той хліб у поле. Його клали на землю, молилися Богу, з’їдали частину і промовляли: «Господи поможи, Господи, благослови. Дай, Боже, і на той рік їсти свій хліб». Залишки хліба закопували на полі щоб був кращий урожай.