Кіт

Японці вважали кота злою істотою, яка володіє надприродною силою.

Коти в міфології

Зате в Китаї, навпаки, вірили, що він здатен проганяти злих духів. Давні єгиптяни вшановували богиню Бат в образі жінки з котячою головою. Атрибутом цієї богині була егіда з головою кішки, їй присвячували кішок, яких вважали священними. За вбивство такої тварини карали на смерть. Кіт був однією з іпостасей бога Ра.

кішка- богиня Бат

                                     Богиня Бат в образі жінки з котячою головою

В написах на фараонських гробницях Ра названо “котом — месником богів”. У “Книзі мертвих” кіт, як одне з утілень цього бога, бореться зі змієм. Можливо, саме звідси й образ кота-змієборця, який часто побутує у східнослов’янських казках.

кіт і змій

Кіт бореться зі змієм

У колісницю скандинавської богині родючості і краси Фрейї були запряжені коти. В “Молодшій Едді” є оповідання про те, як велетень випробовує силу Тора. Окрім усього іншого, Тор має підняти велетневу кішку. Проте зробити це
непросто, кішкою обернувся великий змій Мідгарда.

Кіт в казках, забавках

Кіт-баюн

З російських казок відомо про страшного кота-баюна. Він ходить по золотому стовпу: йдучи вниз — співає пісні, вгору — розказує казки.

Цим він наганяє на слухачів сон або ж спричиняється до їхньої смерті.

У Німеччині та Голландії кішку співвідносили з дощем, градом та
вітром: її вважали провісницею бурі. Німці також вважали, що за допомогою
тримасної кішки (із чорними, рудими та білими плямами) можна погасити пожежу, кинувши її у вогонь.

Мотив перетворення героя-змієборця на кота добре відомий із українських казок. Сам кіт у цьому випадку теж безпосередньо пов’язаний із рукавицями, що вказує на останні як на атрибут цього міфічного персонажа:

” — Ах, братці, забув я на ключечці на печі свої рукавички!
— Байдуже, — кажуть, — брате, обійдешся і без них!
— Е, ні, — каже, — брате, вернусь! З чим до батька приїду?

Перекинувся він котиком, побіг. Прибігає туди, дивиться — три зміївни хустки гаптують, а стара змія на печі лежить.
Він під вікном:
— Няв, няв!
— Мамо, — каже одна зміївна, — ось наш котик!
— А дивіться, діти, — мовить змія, — може, то проклятий Сученко!”

Російський фольклор

У російському дитячому фольклорі є закличка до вогню, героя котрої вчені схильні пов’язувати з Перуном:

Гори, гори, ясно,
Чтобы не погасло!
Стар муж едет,
Бороду греет,
Сам на кобыле,
Жена на корове,
Детки на кошках —
В красных сапожках.

Дитячі ігри

дитясі ігри

Гра “Кіт і миша”

Дитячі ігри, де є образи кота й миші, міфологи вважають переосмисленими формами змієборчого мотиву. В одній із таких ігор (“Кіт і миша”) дітлахи
беруться за руки, а “кіт” і “миша” залишаються всерединікола. “Миша” втікає від “кота”, діти в колі їй у цьомудопомагають:
А до нори, мишо, до нори,
А до золотої комори.
Мишка у нірку,
А котик за ніжку:
— Ходи сюди.

Легенди про котів

В українських легендах та переказах кіт постає твариною, що створена Богом. Так, у Літинському повіті вірили, що він тварина добра й оберігає людину від усілякого зла. В Подільській губернії до новозбудованої хати на одну ніч пускали чорних півня та курку, на другу — чорних кішку та кота, й тільки потім уже перебиралися самі перед сходом сонця із хлібом у руках. В Ушицькому повіті (також на Поділлі) вважали, що кіт “зробився” з рукавиці Пресвятої Богородиці. Нею вона кинула в нечистого, який плив через море, перекинувшись у мишу, — щоб спокусити Єву.

Тому, з одного боку, кіт — творіння Пречистої Діви, але, з другого, він з’їв чорта, а отже, належить до тварин “нечистих”. Подібну роздвоєність образу спостерігаємо й у світовій міфології.

кіт і колискова                                                               Колискові

Загалом у колискових і в дитячих забавлянках кіт — дивовижно гарне й ніжне створіння, що “носить сон у рукаві”, “скаче в червоному чобітку”, “чеше хвостом лободу”, воркоче — й так заколисує малюка. Проте навіть тут кота іноді просять “не збудити дитину”, а за шкоду карають.
Серед колискових опинилася пісня (яка, ймовірно, була частиною давнього ритуалу), де з котом поводяться дуже жорстоко. Кравчики, яким нашкодив кіт, наздоганяють його і “перебивають пальчики”. І це не поодинокий випадок:
 Ой тра котка бити, бити,
З його шкурочку злупити.
Під Васька підослати,
Щоб було м’якенько спати.

Дослідники твердять, що за “допотопних” часів кішку часто приносили в жертву, що засвідчує і пісня:

Долишняни, горішняни,
Сходьтеся до нас на Суботку.
Спечемо вам сліпу кішку.

Залишком давніх жертвоприносин можна вважати відтинання коту кінчика хвоста, де, за віруваннями, міститься отрута, що викликає в людини нежить.

Про шкідливі властивості кота свідчили й інші повір’я: запевняли, що, вирушаючи в дорогу, не варто брати його з собою, бо кінь обов’язково стане й відмовиться йти далі. А кіт, що приблудиться до господи, неминуче принесе їй зубожіння. Непередбачуваність кота, його свавільний характер українці зауважили давно, тому народна мудрість застерігає: “Не гладь кота проти шерсті, бо подряпає”.
Вірили також, що кіт, який прожив дванадцять років, стає особливо небезпечним для людини, може безпричинно накинутись і навіть задушити. За поведінкою кота часто визначали погоду: умивається — до зміни погоди (або ж будуть гості); шкрябає лапами долівку — зимою до заметілі, літом до дощу; лягає животом угору — до тепла.

У весільних піснях, яких співають під час обряду “комори”, образ кота
набуває еротичного змісту:

Продрав котик стелю
Та впав на постелю;
Поти качався,
Поти валявся,
Поки тій Марусі
Між ніженьки вбрався.

Із “нечесної” нареченої насміхаються, співають: “розідремо кота…
— зробимо калину” — тобто так пропонують підмінити дефлорацію молодої.

білий і чорний кіт

Як чорний, так і білий, кіт був пов’язаний із потойбіччям та нечистою силою.
Стереглись, аби кіт не перескочив через мерця, бо той став би упирем, білим
котом щоразу приходив би до своєї хати. Вампіризм приписувати коту і в багатьох інших традиціях. Чорного кота особливо остерігаються на дорозі. Вважалося, що коли кіт (кішка) такої масті перебіжить дорогу, слід чекати нещастя.

Щоб відвернути лихо, треба навздогін кинути паличку так, щоб вона перелетіла через слід кота навхрест. Із чорної кішки можна виварити кістку-невидимку. Якщо таку кістку потримати в роті, можна стати невидимим. У котах чорної масті на Іллю, тікаючи від стріл громовержця, ховалася нечиста сила. Тому господарі в цей день виганяли чорних котів у двір, щоб не привабити до своєї хати чортів. А коли хтось посвариться, кажуть: “Поміж них пробігла чорна кішка”.

Кіт пов’язується з домовиком. В одному з переказів домовик живе у погребі в образі кота, якому постійно треба носити їсти. Оповідачка з Хмельниччини запевняє, що хазяї тримали його задля того, щоб худоба велася. Таке поширене в багатьох регіонах України. Зв’язок кота з домовиком засвідчує й інше вірування: якої масті кіт приживеться в домі, такої масті слід тримати
господарям худобу (Старобільський повіт). Домовика нагадує кіт, названий у загадці “дідом”:

У нашої бабусі сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється, без води умиється.

Кіт в казках

Зв’язок кота з відьмою давній і міцний. Відьма могла, “зчистивши” кота,
накликати хворобу або інше лихо на його хазяїна. На гулянки відьма вилітає через комин на коцюбі, вінику, а часом і на чорному коті. Кіт прислуговує відьмі, допомагає в усіх її підступах і чарах, часто вона й сама перекидається кішкою і в такому образі переслідує свою жертву. Так, розповідають, як кішка-відьма помстилася своєму лихому зятеві, перестрівши його якось уночі й подряпавши до крові. В іншому переказі така кішка спочатку треться перехожому об ноги, а далі робить так, що він не може йти, щоразу спотикається й падає.
Іноді відьма-кішка може тяжко за свої чари поплатитись: кішці відрубують хвіст — одночасно відьма залишається без руки.

Кота, що з’являється у сні, трактують як чорта. Кіт сниться також до неприємностей, ошуканства, зради. Кошенята — до клопоту.

У казках поширений образ кота, що дістається героєві як нагорода або спадок:
“От і поділились. Старший же собі узяв млин, середульший — хлів, а найменшому кота дали”. Розумний котик не тільки годує та розраджує свого господаря, а й одружує із царівною. Казка “Пан Коцький”, змалку
відома кожному, оповідає про старого кота, вигнаного хазяїном із дому. Кіт гордо називає себе паном Коцьким і стає за чоловіка лисичці. Згодом старий і немічний кіт, шо спочатку “не здужав і мишей ловити”, стає справжнім господарем лісу, до смерті налякавши не тільки боязкого зайчика, а й могутніх кабана, вовка та ведмедя. Отже, варто винахідливому коту назватися інакше, як він стає справжнім паном.

У казках про тварин котик — роботящий та вірний. У казці “Котик і
півник”, основу якої вчені-етнологи вважають мисливською, котик щоразу приходить на допомогу своєму побратимові-півникові. За допомогою магічного приспіву (“Ой, тили-лички, // Та було в лисички // Та чотири
дочки…”) котик-братик виловлює весь лисячий виводок у мішок, а півника
визволяє від смерті.

кіт і півникКазка ” Кіт і півник”