Птахи

Птахи – це творці всесвіту, так вони постають  в міфології багатьох народів. Ніким не народжені, вони вже існували, коли не було ще ні неба, ні землі.

Птахи символізують повітряну стихію, а повітря, як відомо, легке й може проникати всюди. Птахи сполучають світ земний і небесний (а водоплавні — аж три світи: щей водну стихію на додачу). Вони володіють таємницями чарівного зілля, живої та мертвої води, знають напрямок грозових і градових хмар. Прилітають на подвір’я, де щойно народилася дитина, й віщують немовляті майбутню долю. Як душі пращурів, вони знають усе.

Птахи

Символ птаха в фольклорі

Усьому людству відомий міф про виникнення світу з яйця. Далекий відгомін цього міфу маємо в улюбленій дитячій казці про Курочку-Рябу. Зазвичай казка подається для малят скорочено. Повний текст розповідає, яка драма розігралася через розбите яйце: “Дід плаче, баба плаче, в печі палає, внучка з горя повісилася.

Дяк побіг на дзвіницю й побив дзвони, піп розірвав усі книги…” В одному з варіантів прямо пояснюється причина тяжких наслідків такої, здавалося б, незначної події: “Бо то була перша курка і перше яйце у світі”.
В українських колядках часто зображується світове древо або древо життя, на
верхівці якого сидить птах або два чи три птахи. Птах пірнає на дно моря й
виносить із води золотий пісок. З нього постає земля, й на ній з’являється
життя. Два птахи на верхівці древа символізують божественну пару — сонце й
місяць.

Хоча типовішою для українських колядок є картина явора з трьома
птахами: “А серед моря зелений явір. На явороньку три голубоньки”,—
або: “На тім яворойку на горі гніздойко. А на тім гніздойку три
соколойки”.

Три птахи уособлюють астральні світила — небесну родину, якій
відповідає родина земна: “Ясен місяць — пан господар, ясне сонце — його
жона, дрібні зірки — їхні дітки”. Світове древо з птахами зображується на
писанках, вишивках та килимах, у народному малярстві.

світове дерево з птахами

Утотожнювання птаха в народі

Птаха часто порівнюють із сонцем та вогнем. У Давньому Єгипті вірили, що бог сонця Ра, який створив небо й землю, вийшов із яйця в подобі птаха. Існує гіпотеза, за якою хрест є символом сонця, а походить він зі схематичного зображення птаха, що летить. Такі хрестоподібні малюнки птахів відомі з часів палеоліту, існували вони в добу бронзи й заліза. У загадках сонце асоціюється з птахом: “Сидить півень на вербі, спустив китиці до землі”. У казці з’являється образ вогненного, золотого птаха або жар-птиці.

“У тридесятому царстві живе Білий цар, а в нього у діамантовій клітці є золотий
птах. Якби хтось мені того птаха дістав, а він заспівав у моєму палаці, то я б знову став молодим і дожив би з вами до глибокої старості”, — мовить цар
своїм синам”.

Птах, який сидить на дереві, у загадках ототожнюється не тільки із сонцем:
“Стоїть дуб, на дубі птиця; ніхто її не дістане — ні цар, ні цариця, ні красна дівиця”; а й зі смертю: “Стоїть дерево, на дереві — квіти, під квітами — котел, над квітами — орел, — квіти зриває, в котел скидає, квітів не меншає, в котлі не більшає” (Життя і смерть. Адже скільки людей помирає, стільки й народжується). Інша загадка називає птаха “двічі народженим”.

Птахи здавна трактувалися як жертовні істоти. Водночас птахами в міфології бували наймогутніші боги. Давньогрецькі Зевс і Діоніс виступають у вигляді орлів; давньоєгипетський Гор — сокола; в Ібіса перевтілювався бог Тот, голубкою зображували Ісіду. Один із найпоширеніших міфологічних мотивів — коли птахом перекидається людина, бог, демонічна істота.

бог Гор Сокіл

Пташині метаморфози

В українському фольклорі надзвичайно популярні пташині метаморфози. Перетворення на птаха (як і на камінь, дерево) здебільшого означає смерть. У казці “Царевичі Васильки” розповідається: пішла якось цариця до берега,
сіла в човен зі служницями покататися. “Приїхали од берега так, як разів
три палицею кинуть, човен перекинувся. Служниці потопилися, а цариця качкою зробилась і полетіла поверх води по морю. А то чарівниця їх перевернула, а сама стала як цариця”.

Далі йдеться про те, як мати-качка рятувала своїх дітей, що їх отруїла мачуха. “Прилетіла качка до того вікна, що шибочка вибита. Влетіла, стала жінкою. Підвела головку одному, потім другому, поналивала їм води в рот — вони й ожили”. У казці “Дівчина-пташка” підстрелив парубок на полюванні дивну птицю. Поки доніс ЇЇ додому, перетворилася вона на дівчину-красуню і стала йому за дружину. У багатьох казках качки, лебеді, голубки прилітають до озера, скидають пір’ячко й перекидаються на чарівних дівчат. Купаються, знову вбираються в пір’я і відлітають.

Перетворюються на птахів і прокляті батьками діти. “Жили на світі чоловік та жінка, і в них було сім синів, але ті сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою. Мати сердилася за те на них. Одного разу поїхав батько у ліс по дрова, а мати лишилася вдома з хлопцями — та за ось розсердилася на них, що не знала, як і вилаяти, та з гніву сказала, щоб вони гайворонами поставали.

Але не встигла вона ще й сказати цього, а хлопці вже поставали гайворонами та й зникли десь далеко в лісі” (казка “Про братів гайворонів…”). На Поділлі пугача вважали перевертнем дитини, померлої нехрещеною.

Повір’я про птахів

Птах символізує людську душу. Існує повір’я, ніби душа прилітає пташкою до
новонародженої дитини. Нею вона й відлітає, коли людина мре.

Птахи

Птахи Вісники

Птахи — вісники, вони приносять людям різні повідомлення (й хороші, й погані), переважно здалеку або з чужини. Одна жінка розповідала, як помер на чужині її чоловік — тієї ночі прилетіла птиця і тричі крикнула під її вікном:
“Ганько!” У журливій пісні молода жінка, котра, вийшовши заміж, опинилася далеко від рідних, просить качку:

Ой попливи, вутко, проти води хутко
Та розкажи мому роду, що я помру хутко!

В іншій пісні розповідається про козака, який поїхав на чужину і там загинув. Він просить насипати високу могилу, а в головах посадити червону калину:

Будуть пташки прилітати
Калиноньку їсти,
Будуть мені приносити
З України вісті.

Вважається, що весну із вирію приносять птахи. Із цим віруванням пов’язаний звичай, коли на свято Сорока мучеників або на Благовіщення (22 або 25 березня) господині печуть обрядове печиво пташиної форми — “жайворонків” та “буслові лапки”.

Родинні обряди, особливо весільні, насичені пташиними образами. Голубками з тіста прикрашають коровай. Живу курку приносила наречена в дім молодого, кидаючи її під піч як жертву домовику. Курку передавали через могилу як плату копачам, при цьому розраховували, що вона лапами розгрібатиме померлому дорогу на той світ.

свійська птаха

У давнину існувала ціла “наука” ворожіння на птахах. Як істотам,
причетним до потойбіччя, їм приписували надзвичайні властивості. Насамперед, із потойбіччям пов’язані так звані “нечисті” птахи. До них належать чорнопері (ворони, сороки, галки), нічні птиці (пугач, сова, сич), хижаки (яструб, коршак), а також горобець і кажан: цю тваринку наші предки теж сприймали як птаха. Вважаюся, що цими істотами обертається нечиста сила або що вони перебувають у неї на службі. Ними ж стають душі самогубців та дітей, померлих без хрещення. “Нечисте” птаство віщує смерть, нещастя,
хвороби.

Казкові птахи

Інші птахи (здебільшого казкові) символізують мрію, долю, щастя. Легенда розповідає про двох братів — багатого й бідного. Якось бідний брат заночував на своєму полі. Під ранок прокинувся та й бачить: бігає полем якийсь птах. Неначе щось підніме, а тоді перебіжить на братове поле й кине. Підкрався чоловік до птаха і вловив його. “Що ти робиш?” — питає. А птах відповідає: “Я Доля твого брата. Я з твоєї ниви збираю зерно та переношу на ниву твого старшого брата, щоб у нього уродив хліб гарний”.

Або ось така казка про чарівного птаха. Жили собі два брати. Один розбагатів. Усе в нього йде як по маслу. А у другого хата згоріла, і в такі злидні впав, що ніяк не міг із них виборсатися. От якраз перед Новим роком пішов він у ліс по дрова, щоб діти не мерзли. Рубає гіллячки, а золотокрила пташка пурхнула та й сіла йому на плече. Узяв пташку за крила — вона не тікає. Пустив її в рукав та й приніс додому.

Казкова птаха

Діти бавилися, пташка пурхала по хаті та й сіла на стіл. Пішла жінка взяти ложки, а там дукати. Бачать вони: де пташка сяде, там є дукати. І зажили вони щасливо. Та позаздрив багатий брат бідному й випросив у нього пташку начебто на якийсь час. А сам загадав жінці зарізати пташку й засмажити йому. І сталося так, що один із хлопчиків бідного брата з’їв серце пташки. Полягали спати, вранці встають — а в того хлопчика на подушці повно золотих дукатів.
Свійська птиця й досі є ритуальною стравою в найзначніші дні родинного життя. А пташине яйце символізує життя, відродження, сонце, тому воно має таке значення у Великоднє свято, на Провідний тиждень. Людину завжди вражала таємниця народження з “мертвого” яйця. Ця таємниця підтримує і віру в її власне безсмертя.