Навський Великдень

Назва цього дня походить від старослов’янського кореня “нав”, що означав “мрець”, “гріб”, “ворожий дух”. Подекуди Навський Великдень називали ще й Мертвецьким Великоднем.

Продовжити читання “Навський Великдень”

Вирій

Вирій (ирій, ірій, рай) — це міфічна сонячна країна, де птахи та змії зимують, а люди живуть після смерті. Розташований цей
чарівний край за морем (одна з можливих версій етимології праслов’янського слова “irijь” — “водоймище”, “море” від
індоєвроп. “iur”). Там тепло й затишно, немає страждань, горя й воєн; як і ворогів та заздрісників. Мешканцям вирію не потрібно тяжко працювати, щоб заробити на їжу й одяг, — усього цього там доволі. Якщо хтось щось і робить, то лише для свого задоволення.

Продовжити читання “Вирій”

Душа

 На відміну від багатьох інших народів, українці вважали, що людина має одну душу, яку Бог дає їй при народженні. Душа
перебуває в людині аж до смерті і при вмиранні відлітає пташкою до Вирію — місця, де збираються душі всіх померлих. Душу людини уявляли слабкою, незахищеною, вона легко могла стати об’єктом чаклувань та нападів злого духа. Душа — те вразливе місце людини, яке їй важко захищати самій, без молитви й віри.

Продовжити читання “Душа”

Смерть

Проблеми смерті й потойбіччя завжди були в центрі уваги філософів і медиків, біологів і археологів. Існує ціла наука танатологія — з системою знань про смерть і вмирання. Якими ж були уявлення давніх українців про перехід в інший світ і про
царство померлих, про які знання свідчать обряди, звичаї, фольклор?

Продовжити читання “Смерть”

Схоже, що не вдалося знайти те, що ви шукаєте. Можливо допоможе пошук.