Козаки характерники

В книзі Григорія Фудима «Практична магія стародавніх слов’ян» описуються прийоми й методи козаків-характерників. Що таке магія? Це таємні знання, секрети. Військова магія — знання, що допомагали перемогти супротивника.

Запорозька Січ відіграла прогресивну роль в історії українського народу. Та дослідники ще й досі не з’ясували всіх питань і загадкових явищ, фактів з життя, побуту і історії запорожців.

Що означає назва «характерники»? Звідки вона виникла? Може це були біоенергетики за сучасною міркою?

«Характерництво» йшло від сильного характеру, — вважає Фудим, від міцної волі, коли сила її гори могла зрушити. Це магічна сила від народження. Характерники могли годинами знаходитись під водою, не замерзали під снігом, у хуртовину, у лицарському двобої, не маючи ніякої зброї голими руками йшли проти шабель, проти пістоль. Їх нічого не брало, вони проходили крізь стіни. В українській літературі для 5-ого класу є розповідь про характерника Кравчину, який ходив по воді. В деяких книгах, — продовжує Григорій Фудим, — розповідається про дива характерників. Зокрема, в книзі Івана Шаповала «В пошуках скарбів».

І. Шаповал вважав, що деякі елементи характерництва були властиві відомому історику Яворницькому. Легенди про Івана Сірка зібрав Микола Чхан, мешканець Апостольського району, де колись жив і легендарний отаман…

Треба сказати, що у війську запорозькому характерники складали окремий загін. Їх було небагато, деякі гетьмани, кошові, отамани були характерниками. Серед них — Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.

Доречно згадати, як у народі з покоління до покоління передавались легенди про уславленого кошового отамана Івана Сірка. Говорили, що запорожці п’ять років не ховали Івана Сірка, коли він помер, а возили його за собою в походи і це їм забезпечувало перемогу.

Відомо, що у мертвого Івана Сірка відрізали праву руку і в критичну хвилину бою виставляли її перед собою, як прапор, і перемагали ворога. Тільки після ліквідації Січі побратими поховали правицю отамана.

Характерництво йшло від Київської Русі, — вважає Григорій Фудим, — згадайте, характерником називали Вольгу, в билині розповідається, як він міг перекинутись на хорта, орлом літати. Характерником був князь Святослав.

Дружину Святослава не могла подолати закута в лати найкраща тоді в Європі рать Іоанна Цемісхія. Меч Святослава подолав хозарів і розгромив візантійців. Характерник народжувався один на сотню, а може й на тисячі майбутніх воїнів. Він чув степ і в ньому коней за два дні до їх приходу, він чув ворогів і відгадував їхні плани, він чув річку, кожну травинку в степу. Ця людина могла бачити й чути те, чого не бачили й не чули інші. Це був не тільки маг від природи, а навіть трошки вище, — людина, яка з’єднувалася з природою. Керований він був матінкою-Землею, тією, де народився. Запорозькі козаки-характерники володіли не тільки військовою магією, вона була присутня у них в приготуванні страв, в лікуванні хвороб і загоюванні ран.