Летіла галка через балку

Слова Т. Шевченка
Летить галка через балку,
Літаючи, кряче…
Молодая дівчинонька
Ходить гаєм, плаче.

«Не пускає мене мати
Вранці до криниці,
Ні жита жать, ні льону брать,
Ні на вечорниці.
Пусти ж мене, моя мати,
В ліски по горішки,
Чи не найду щастя-долі
Я собі хоч трішки!»
«Не пушу ж я, дитя моє,
В ліски по горішки,
Бо вже мені надоїли
Хлоп’ячі насмішки!»
Вчора звечора пізненько,
Як мати заснула,
Вийшла слухать соловейка,
Мов зроду не чула.
Вийшла, стала над річкою
Та й дивлюся в воду…
Тяжко, мати, важко, мати
Нащо дала вроду?
Змалювала біле личко
І чорнії брови,
Та не дала мені, мати,
Ні щастя, ні долі.
Було б тобі, моя мати,
Цих брів не давати,
Лучче б тобі, моя мати,
Щастя й долю дати!