Мак

Мак є одним із найпопулярніших образів світової міфології. Він символізує зв’язок зі світом мертвих, є знаком неприродного спокою, смертельного сну. Великий інтерес до цієї рослини легко
пояснити її природними особливостями: яскравими квітами, незвичною формою плоду (макової коробочки), надзвичайно дрібним насінням, що має своєрідний гіркуватий
смак, і, зрозуміла річ, наркотичною дією на людину.

До нашого часу дійшло багато міфів, легенд, повір’їв про мак, де ця рослина
символізує родючість або ж є оберегом від нечистої сили.

В
українській загадці описано, на перший погляд, звичайний процес проростання й
дозрівання цієї рослини: “Крізь землю пройшов, червону шапку знайшов.
Шапку зняв — дітей приспав”. Проте, замислившись глибше над цим маленьким
зразком нашого фольклору, можна зрозуміти, що тут сказано ще й про незвичайну,
приховану від стороннього ока сутність. У загадці аж три деталі вказують на
підземне (читай: потойбічне) походження рослини, а значить, і на її зв’язок із
культом предків. “Крізь землю пройшов” — тобто вийшов не із землі як
із ґрунту, що розділяє нижній та верхній світи, а саме з підземного світу.
Знайшов шапку кольору підземного вогню — деталь, що часто зустрічається в описах
зовнішності демонічних істот. “Шапку зняв — дітей приспав”, — ідеться
не просто про наркотичні властивості маку, а про стан неприродного сну, в
якому, за народними повір’ями, перебувають душі небіжчиків.
У
міфології давніх греків ця квітка була присвячена Гіпносу — богові сну,
братом-близнюком якого був Танатос — бог смерті. За допомогою маківок Гіпнос
заспокоював людей, насилав на них солодке забуття. Маки, згідно з міфом,
приспали богиню Деметру, коли вона шукала свою доньку, викрадену богом
підземного царства.
Увагу
до наркотичних властивостей маку засвідчують численні народні приказки. Про
нерозумну, недосвідчену людину говорять: “У нього ще мак цвіте в
голові”. На позначення стану запаморочення існує вираз, у якому теж є
вказівка на мак — “у голові макітриться”,
адже макітра — це посуд для розтирання маку. Те саме говорилося, коли людина не
здатна нормально сприймати ситуацію. Народні приказки “вскочити у
мак” та “вискочити як козак з маку” означали недоречно сказане
слово чи недоладний учинок. У них не тільки підкреслено неадекватну поведінку
людини під дією наркотичних речовин, а і вказано на мак як на рослину, за посередництвом
якої вступають у зв’язок із іншим світом, де “все не так, як у
людей”.
Вираз
“спить як після маківки” означає міцний сон, подібно до “спить
як убитий”, “спить як мертвий”. Ще один вираз, де ця рослина
означає непорушність, мертвотність, статичність, — “маком сісти” (це
про довічне дівування, тобто неможливість перейти з одного стану в інший). Цей
самий вираз вживався як магічна формула-проклін: “Щоб ти маком сів
(сіла)”.
 
Інший
вислів, “розсипатися на дрібний мак”, означав безвихідне становище, загибель
і також міг бути побажанням ворогові. Тут метафора пов’язана із дрібним
насінням маку. Часто в казках та легендах про смерть героя мовиться
“посікли його на дрібний мак” — тобто на маленькі шматочки. Вираз
“розсипатися на дрібний мак” слід розуміти таким чином: хай твоя
справа загине, розсиплеться, щоб її не можна було зібрати, як не можна зібрати
дрібного маку.
Дрібні
розміри макових насінин є однією із причин їх широкого використання в
чаклунстві. Ось один із народних рецептів, як нашкодити своєму ворогові.
Потрібно змішати з маком відбиток ноги того, на кого спрямовані чаклунські дії,
і вкинути йому на подвір’я. Тоді людина швидко загине. Насіння маку розкидали
навколо могил тих людей, яких вважали відьмаками. У численних народних легендах
про зустріч живої людини з упирем мак фігурує як засіб порятунку. Перед
купальською ніччю господині обсіюють зернятами самосійного маку-видюка господу
— аби нечиста сила не потурбувала.
Якщо
родичі померлого боялися, що небіжчик “ходитиме”, після похорону
вони, повертаючись із цвинтаря додому, розкидали мак. Мак і ціпок клали у труну
бабі-бранці. Коли на тому світі до неї чіплятимуться діти, яких вона прийняла
мертвими, баба відганятиме їх ціпком і розкидатиме мак. Доки вони збиратимуть
насіння, баба тікатиме.
Чому
ж представники світу померлих не могли пройти повз макове насіння, а мусили
його зібрати? Мак був ритуальною стравою, пов’язаною з культом мертвих, отже,
розсипане макове насіння сприймалося мерцями як жертовна їжа. Хоча у прислів’ях
мак зазвичай позначає відсутність чогось, зокрема їжі (“і макової росинки
у роті не мав”; “одержав дулю з маком”, “сім літ мак не
родив, а голоду не було”), але, за міфологічним мисленням, на тому світі
все навпаки. Саме тому, що на цьому світі мак міг бути лише одним із компонентів
страви, у світі мерців він сприймався як повноцінна їжа. В українській народній
кухні мак давали в ті страви, які первісно вважалися ритуальними: кутя,
пиріжки, вареники, коржі, бублики з маком. Подекуди з маку робили хрестик на
пасці. Усі ці страви у давні часи приносили в жертву духам померлих предків.
Вироби
з тіста, посилані чи наповнені маком, пов’язувалися з поховальними обрядами. З
давніх-давен це була жертовна страва, присвячена духам землі, тобто предкам.
Хліб, печиво, пиріжки символізували самого небіжчика. Колективне споживання
такої страви мало відродити померлого в тілах інших людей і в такий спосіб,
через його посередництво, поєднати людську спільноту зі світом предків.
На
Святвечір, коли відбувалася спільна вечеря роду, на яку збиралися духи всіх
померлих кревних, варили кутю (кашу з пшеничного або ячмінного зерна,
приправлену товченим маком). Спеціально для душ кутю й узвар ставили колись на
підвіконнях. По одній ложці куті разом з іншими стравами роздавали всім
тваринам, що були в господі, це мало принести їм здоров’я в новому році. Коли
сідали за святкову вечерю, то першу ложку куті підкидали до стелі — щоб добре
велося в господі. Якщо кутя прилипне, то наступного року буде багатий урожай.
У
численних слов’янських дитячих примовках мак згадується у зв’язку із птахами:
зозулею, вороном, шулікою, орлом тощо. Птаство єднає світи живих та померлих, а
тому знає чимало недосяжних людині таємниць. Отож і мак, згадуваний поряд із
пернатими, має стосунок до культу мертвих. Колись дитячі примовки були частиною
ритуалів ушановування предківських духів. До нас залишки цієї обрядовості
дійшли у вигляді ігор, супроводжуваних спеціальними пісеньками, діалогами,
примовками, зміст яких без знання ритуалу важко зрозуміти.
 
У
весняних забавах молоді є чимало ігор, пов’язаних із маком. Можливо, мак у них
символізував природу, яку людина намагалася пробудити від зимового сну.
Приміром, довкола Маківки (великого опудала, вбраного стрічками й квітами, або
ж найкрасивішої дівчини гурту) зі співами водили хоровод. Характерно те, що
протягом гри обрана Маківкою дівчина має нерухомо сидіти в центрі кола. Лише
після того, як мак “дозрів”, Маківка “оживає”, але це
відбувається з допомогою інших гравців. Про вродливу людину кажуть: “Цвіте
як маківка”. Хоча надзвичайна краса вважалася в народі явищем нечистим (як
і надзвичайний талант, розум чи багатство), саме тому відьом та чаклунок
народна уява, буває, зображує чарівними красунями.
В
іншій весняній грі — “Чижик” (або “Соловейко”) в центрі
кола стоїть дитина (чижик), у якої всі інші учасники гри запитують, співаючи:
Чижику,
чижику, пташечко маленька,
Скажи
нам, скажи нам, як у полі сіють мак?
Далі
в нього так само розпитують, як мак сходить, росте, цвіте, зріє, як його ріжуть
і їдять. “Чижик” усе показує встановленими правилами гри рухами,
приспівуючи: “Ось так, ось так…”
Влітку,
на свято Маковія (14 серпня) заведено святити в церкві квіти (чорнобривці,
гвоздики, волошки) й мак. Цієї пори мак уже дозріває, отож це своєрідне свято
макового врожаю. Тоді в українських родинах готують обрядову страву — шулики.
Для цього печуть прісні коржі, кришать їх у миску й поливають смачною юшкою з
товченого маку, меду та води.