Маланка (в діях)

Парубки та дівчата водять Маланку з козою, з ними ходять орач з чепігами, сівач із синею, дід з батогом, циган, циганка і чорт. Зібравши ватагою, щедрувальники йдуть селом, заходять до хат, розігруючи таку містерію: підходячи до чиєїсь хати, голосно запитують:

—        Чи дома пан господар?
—        Вдома,— озивається господар,— заходьте до хати.
Ватага із щедрівкою на господаря заходить до хати
—        Дозвольте пощедрувати.
—        Щедруйте, будь ласка.
—        На кого?
Господар називає господиню, сина, дочку, щедрувальники співають на кожного щедрівку, за що всі пригощають ласощами, дають різні подарунки. Потім настає черга Маланки, яку грає хлопець у дівчачому вбранні. Щедрувальники співають «Маланку», а та в цей час ходить по хаті, підмітає, витирав посуд ганчірками, бризкає водою на господарів. Все це виконується з різноманітними жартами, пародіюванням, за це Маланка теж одержує щедрі подарунки.
Наступний епізод містерії — смерть та оживленні кози. Його ми опишемо детальніше, оскільки інколи цей момент є головним у новорічному дійстві. Щедрувальники заходять до хати і відразу починають театралізовану розповідь:
Ого-го, коза,
Ого-го, сіра.
Недавно з Москви
З довгими кісьми
Ти пішла б у лісок
Та нажала б нам сіна снопок,
Погодувала б малих діточок.
Ой не йди, не йди, бо в тому лісі стрільці
Поховалися, розховалися,
Хочуть козу вбить, шкуру облупить,
М’ясо порубать, собакам віддать.
А я тих стрільців не боюся
Тільки боюся старого діда,
Що в того діда сива борода.
Коза у цей час, а це малий хлопець у вивернутому кожусі, відтворює розповідь відповідними рухами. Аж ось з’являється дід, хор співає:
Вдарив дід козу
По сірому боку.
Тут коза впала.
Нежива стала.
Далі розігруються своєрідні діалоги між дідом і циганом, який торгує шкуру померлої кози, діда з циганкою, яка намагається видурити козу у діда, та діда з бабою, яка наполягає на тому, щоб лікар оживив козу, хор співає:
У вашім домі, вашім хоромі
приключилась нашій кізоньці біда.
Чи нема тут лікаря коновала,
Щоб наша кізонька на ноги стала?
З’являється лікар у східному вбранні, він стає навколішки перед козою, щось шепоче і намагається магічними рухами оживити її, нарешті коза встає під спів хору:
Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає…
Де коза ногою, там жито — копою!
Де коза рогом, там жито стогом!
Ожила коза, всіляко веселиться і зачіпає глядачів, потім орач заорює, сівач засіває у хаті, бажаючи у новому році достатку, щастя і врожаю.
Щедрувальників обдаровують різноманітними подарунками, і вони продовжують обхід села.