Покуття Городенківське

ПОКУТТЯ ГОРОДЕНКІВСЬКЕ
Кінець XIX — початок XX ст.
Весільне вбрання молодих покутян
колишнього Городенківського повіту Галичини,
тепер Городенківського району
Івано-Франківської області
 Весільне вбрання молодих покутян Городенківщини складається з елементів, властивих одягу як подолян, так і буковинців.

Весільна дівоча додільна уставкова сорочка, т. зв, «рукав’янка», «рукав’єнка», за характером розміщення орнаментальної вишивки, насиченістю кольором та технікою виконання подібна до буковинських та західноподільських святкових сорочок. Вовняна ткана в різнобарвні смуги одноплатова спідниця, т. зв. «опинка», «обгортка», та тканий фартух («запаска») дрібно гофровані. Обидва кінці опинки підібрані та прикріплені на лінії талії широким вовняним поясом — «крайкою», кінці якої спущені спереду поверх запаски. Крайка по верху підперезана вузьким плетеним пояском— «попружкою», кінці якої спущені також попереду поверх кінців крайки. Загальний силует весільного вбрання молодої, його колорит та навіть назви окремих елементів виявляють спільність з костюмом західноподільських дівчат. Шию та груди молодої прикрашали численні нитки коралових бус, «справжнього намиста», металеві ланцюжки, мосяжні хрестики, срібні монети. Багатство шийних прикрас мало, за давнім уявленням, захистити молоду від уроків та забезпечити їй щасливе майбутнє подружнє життя. На ногах — святкові сап’янові чобітки, даровані їй молодим на весілля. Голову молодої прикрашає весільний вінок — «вінець», закосичений барвінковим листям, різноколірними волічковими пасочками, кульками («кутасиками»), квітами («косицями»), блискучим скляним намистом, бісерними різноколірними стрічками, ґерданами та кольоровим пір’ям. До весільного вінця позаду прикріплені різноколірні шовкові та ткані стрічки — «бинди», гарусні та шовкові шнурки, які спускаються вниз по спині.
Весільна парубоцька сорочка з широкими рукавами надягнута навипуск, як і в буковинських хлопців. Довжина випущеної сорочки досягає майже колін. Молодого підперізували широким тканим поясом — крайкою. Поверх сорочки вдягали на тканому пасі висячу ткану торбу, т. зв. «дзьобанку». На ногах — чоботи з високими халявами, зібраними до стопи. Весільний головний убір молодого становить плетений капелюх — бриль, викладений бісерними смугами — ґерданами, волічковими шнурками, волічковими квітами «косицями». Лівий бік прикрашався пишним пучком пір’я.
 
Малюнок збільшується , якщо клікнути на нього