Приклади розпису писанок

Цей маленький альбом був купленій в 1991 році, на одній із небагатих для того часу виставок писанок. До Тернопіля привезли зі Львова приватну колекцію писанок та листівок зі святом Великодня. В якому захваті я була, але ж мені з Центральної України бачити таке приходилось вперше. На згадку був купленій альбом, с поганою ще поліграфією, але такий дорогий мені ці всі роки.

Сподіваюсь він Вам сподобається, та стане у нагоді.
Всі малюнки с писанками збільшуються, якщо на них клікнути.
Писанка — розписане мініатюрним орнаментом куряче яйце — з’явилася у час язичництва як атрибут весняних культових народних обрядів, пов’язаних з пробудженням землі весною, початком сільськогосподарських робіт, появою перших дарів природи, готуванням до збирання врожаю. Саме з цих весняних культових народних обрядів християни й запозичили роль яйця як життєдайної сили.
Ранні християнські общини, перейнявши з іудаїзму звичай святкування Пасхи, пов’язалі його з легендою про страждання, мученицьку смерть і воскресіння Христа, оскільки за Євангелієм ці події сталися у період Пасхи, як правило наприкінці квітня. Про те, що наші пращури, як язичники, так і християни, надавали яйцю животворного значення, свідчить, зокрема, поширений у декоративному оздобленні писанки орнаментальний мотив сонця — джерела усього сущого на землі.
Та й саме святкування — і за язичництва, і за християнства — мало піднесений, урочистий і радісний характер. Це було справжнє свято і для малих, і для старих.
Отож, звичай розмальовувати курячі яйця з нагоди Великодня, зазнавши протягом тисячоліть складних трансформацій і збагатившись безліччю орнаментальних мотивів, кожен з-поміж яких мав глибокий зміст, перетворився у достоту прекрасне народне мистецтво.
Спочатку серед українців побутували «крашанки», тобто яйця фарбували в один колір рослинним барвником, скажімо відваром з лушпиння цибулі. Саме так здебільшого робили люди у наш час перед Великоднем, оскільки мистецтво розписування яєць занепало у зв’язку з утисками релігії та масовим атеїзмом. Пізніше з’явилися «крапанки». Робили їх так. Спершу яйце опускали в одну якусь фарбу, затим, коли воно висихало, на нього наносили крапки гарячого воску. Як віск охолоне, клали яйце у фарбу іншого кольору. Після висихання фарби яйце опускали у гарячу воду. Віск зникав і виходила напрочуд мальовнича композиція з різнобарвних цяточок.
Воскова техніка і колись, і в наш час застосовувалася при створенні власне писанок. Віск накладається на поверхню яйця тоненькою металевою трубочкою — «писачком» (звідси й назва— «писанка»). «Писачок» вмочують у розплавлений віск і наносять ним контур перших ліній орнаменту, що мають бути білими. Затим яйце опускають у барвник якогось певного кольору, скажімо синього. Відтак по синьому полю знову наводять «писачком» воскові орнаментальні елементи і опускають у барвник іншого кольору, припустимо червоного. Поступове накладання воском що далі, то нових елементів орнаменту і опускання яйця в фарбу все нових і нових кольорів утворює дуже вишукані й складні композиції. Після того, як фарби висохнуть, писанки ставлять у гарячу піч, де з них стікає віск.
Барвники для розписування яєць на Україні здавна виготовляли з усіляких рослин, приміром, з кори дуба, з різноманітного коріння, лушпиння цибулі тощо. З часом почали застосовувати анілінові фарби різних кольорів.
Серед українців поширилися також «мальованки», цебто яйця, розмальовані пензликом. Були колись і так звані «дряпанки». Це «крашанки», по яких голкою або іншим гострим металевим предметом видряпувався орнамент.
Подекуди на Україні поєднували техніки виконання крапанок і писанок. Робили це так. Яйце забарвлювали у якусь темну фарбу. Затим темне тло розцятковували різнобарвними крапочками і поверх усього способом протравлювання наносили геометричний орнамент.
Візерунок на писанках буває здебільшого геометричний та рослинний. Але трапляється й зображення людини (нерідко Богині-Берегині з піднесеними руками), оленя, коня, півня або ще якоїсь птахи. Окрему групу становлять писанки із зображенням солярних знаків — Сонця та зірок.
У кожному регіоні України певний вид орнаментики. Це ж стосується й колірної гами. Приміром, для Прикарпаття характерні жовта, червона і чорна барви. На Чернігівщині побутують червоні, чорні та білі кольори. На Полтавщині — жовті, світлозелені, білі; на тлі цих барв наносять розпис яскравими фарбами.
Нині писанкарство поволі набуває колишнього розвою. Відроджуються забуті техніки, з’являються нові майстри. Виник навіть музей писанки у місті Коломиї Івано-Франківської області. Українці, відчувши животворний подих відродження національних традицій, почали вкладати у ці маленькі високомистецькі витвори свої уявлення про весняне пробуждення цілого народу, про невмирущість вічноживого духу Матері України.
«Ab ovo» («все починається з яйця») — глибокодумно говорили стародавні римляни. «Христос воскрес!» — казали колись наші предки. «Христос воскрес — воскресне Україна!» — з надією промовляють тепер наші сучасники.
                        Ю. О. Іванченко