Та шумить, гуде вітер по діброві

Та шумить, гуде вітер по діброві,
Блудить, блудить козаченько по дорозі;
— Ой чого ти, та мій коню, нудиш,
Із битої дороженьки блудиш?
Чи я тобі, та мій коню, важок,
А чи моя козацькая зброя,
А чи здобиченька моя?

Не журися, коню вороненький,
Буде оброки по самії боки,
Буде сіна по самі коліна,
Будеш в станочку на сусі стояти.
— Ой ти мені, мій пане, не важок,
Ані твоя козацькая зброя,
Ані здобиченька твоя!
А те мені, пане, важко,
Що з боків та сторожають,
А спереду та зустрічають,
А ззаду погонь біжить.
— Гей, не журися, мій коню вороненький,
Ми сторожу та обминемо,
А од погоні утечемо,
А з устрічею та поб’ємося.
Ой низом, вороненький, низом
Закидані дороженьки хмизом;
А ти, мій кінь вороненький,
Перескакуй цей хмиз зелененький.