Технологія в’язання

В’язання — дуже давнє мистецтво рукоділля. Заняття це допомагає жінкам одягатися модно, привабливо та оригінально. Ті, хто вміє в’язати, знають, що сидіння з рукоділлям вечорами не тільки заспокоює нерви, рятує від стресів і перенапруги, але й дарує незабутні хвилини творчого натхнення.

В’язання про нитки та спиці

Якість в’язаного виробу залежить від ниток, з яких воно виконане. Нитки мають відповідати призначенню виробу, його фасону, стилю тощо. Для в’язання спицями застосовують вовняні, шовкові, бавовняні та синтетичні нитки. Вовняну пряжу використовують як фабричного, так і ручного виготовлення.

Технологія вязання

Товщина пряжі визначається номером. Номер — це кількість метрів пряжі, що припадає на 1 г. Тому чим більший номер, тим тоншою є нитка. На етикетках зазвичай указують номер пряжі, виражений дробовим числом, наприклад 3 2/2 – Чисельник указує на товщину пряжі, а знаменник — на те, зі скількох ниток вона скручена. Для спортивних светрів, курток застосовують товсту пряжу. Якщо нитки тонкі, їх складають у кілька згортань. Для тонких виробів застосовують тонку пряжу в одну-дві нитки.

Скільки пряжі потрібно на той або інший виріб? Насамперед потрібно пам’ятати, що чим тонша пряжа, тим менше її буде потрібно, і чим вона товща, тим більше її піде на виріб. Кількість пряжі залежить, звичайно, і від фасону, розміру виробу, візерунка в’язання. Наприклад, на ажурне в’язання необхідно значно менше ниток, ніж на складний візерунок з косами, а на хусткове в’язання ниток піде набагато більше, ніж на панчішне.

Тому на светр вам знадобиться від 500 до 1000 г, на сукню — від 700 до 1200 г, на костюм — від 1000 до 1500 г. Коли купуєте нитки для певного виробу, краще придбайте трохи більше, щоб у процесі роботи можна було змінити довжину або фасон. А залишок ниток завжди можна використати для оздоблення іншого виробу або для маленьких речей: рукавиць, прихваток тощо.

Вовняну пряжу застосовують для виготовлення надзвичайно великого асортименту жіночих, чоловічих і дитячих виробів. Це шарфи та шапки, рейтузи й жакети, джемпери та светри, куртки й пальта. Із шовкових ниток виходять надзвичайно гарні літні блузи, капелюхи, сумки.

Правила в’язання

Для капелюхів і сумок використовують і шовкову тасьму. З бавовняних ниток в’яжуть вироби літнього асортименту з чудовими ажурними візерунками. Цікаві моделі одягу для літа можна зв’язати з тонкої вовни, льону або синтетичної пряжі. Це і сукні, і блузи, і майки на вузеньких бретельках.

Доцільно використовувати бавовняні нитки для в’язання дитячих речей (кофтинок, чепчиків тощо), оскільки ця м’яка пряжа не подразнює ніжну шкіру дитини. З котушкових ниток в’яжуть серветки, скатертини, а зі складених разом ниток — будь-який виріб.

Для в’язання використовують не тільки нову пряжу; розпустивши старий виріб і обробивши пряжу, можна зв’язати нову річ. Роблять це таким способом: розпускаючи випрану деталь, нитки змотують у клубки, потім клубки складають у друшляк або на спеціальну решітку та протягом 40- 50 хв обробляють парою від киплячої в каструлі води.

нитки для в’язання

Вибравши нитки для в’язання, потрібно підібрати до них спиці. Від правильного вибору спиць і ниток залежатиме якість в’язаної полотнини.
Спиці бувають різної товщини та позначаються номерами. Кожен номер відповідає діаметру спиці в міліметрах.

Наприклад, спиці № 2,5 мають діаметр 2,5 мм, № 3 — З мм тощо. Номер спиць вибирають відповідно до товщини ниток: спиця має бути вдвічі товстішою. Але це не правило, оскільки хтось в’яже туго, хтось — слабко, тому вибір спиць — справа дуже індивідуальна.

Спробуйте в’язати двома-трьома номерами спиць і вибрати ті, при застосуванні яких полотнина не буде надто густою або рідкою. У подальшому при виборі візерунка ви, можливо, будете змушені змінити номер спиць, оскільки ажурні візерунки в’яжуть більш щільно, а візерунки, що складаються з переплетень, — більш слабко, ніж панчішну полотнину.

В’язання правила та поради

Так, удеяких в’язальниць під час виконання панчішного в’язання навіть за максимуму старання виворітний ряд виходить слабкішим за лицьовий. У такому випадку слід виворітний ряд в’язати спицею на пів номера меншою, ніж лицьовий ряд.

Найчастіше для в’язання використовують спиці, виготовлені зі сталі. Вони не гнуться, не ламаються та не бруднять полотнини. Також спиці виготовляють з алюмінію, пластмаси й дерева. Алюмінієві спиці дуже легкі, але не дозволяють в’язати виріб зі світлої пряжі, оскільки від тертя пряжа псується. Тому їх використовують тільки при в’язанні з пряжі темних тонів. Для товстої пухнастої пряжі підійдуть дерев’яні або пластмасові спиці — полотнина вийде м’якою, пухкою, у ній буде наочною краса ниток.

Спиці для в’язання

Великі деталі, які мають із двох боків закриті крайки (деталі жакетів, шарфи), в’яжуть спицями з одним робочим кінцем і кілечком або кулькою на іншому кінці. Такі спиці називаються закритими. Для виробу, який в’яжуть по колу, використовують спиці, з’єднані волосінню або металевим тросиком, щоб виріб вийшов без швів (спинка разом із передом, спідниця без швів).

Такими спицями можна в’язати і просто широкі деталі; з ними зручно прикладати в’язання до креслення. Крім того, в’язання на спицях з волосінню зручно брати з собою в дорогу. Спиці на волосіні мають два робочих кінці та називаються відкритими.

Для в’язання по колу маленьких виробів (рукавиць, шкарпеток) використовують набори з п’яти спиць, які мають по два робочих кінці. Крім того, їх використовують у тому випадку, коли потрібна додаткова спиця, на яку тимчасово знімають петлі, а потім знову повертають на основну спицю; також може знадобитися велика шпилька для тимчасового зняття петель.

Перед тим як розпочати роботу, треба перевірити якість спиць. Вони мають бути гладенькими, адже навіть найменші шорсткості можуть перешкоджати ковзанню нитки, що ускладнить роботу. Велике значення має гострота робочого кінця спиці: він не повинен бути ні дуже гострим, щоб не травмувати палець і не роздвоювати робочу нитку, ні занадто тупим: тупою спицею важко ввійти в петлю. Виправити кінець металевої спиці можна напилком або наждаковим папером.