У вишневім садочку
Скопаю я грядочку
Да посію квіточок
На Купайла на віночок.
Перейти до вмісту 
Понеділок - день нещасливий, свято відьом і русалок. Цього дня не рекомендується починати нову роботу, білити хату, прясти, виїжджати в дорогу, одягати чисту сорочку; дитина, народжена цього дня, вважалась нещасливою у майбутньому житті.
Шостий день - вдалий для одруження, оскільки сім'я буде багатодітна, але невдалий для закоханих та для знайомств, оскільки і те й інше швидко минається.
У цей день місяця сни швидко збуваються.
По народній та церковній традиції в цей день дітям давали такі імена: Юрій, Олександра, Анатолій, Федора, Валерій
ГЕОРГІЯ, ЮРІЯ. Це одне з найпошанівніших весняних свят, про яке чимало сказано у народній міфології. Юрія шанували насамперед як захисника свійських тварин, особливо корів. У цей день майже на всій території України виганяли худобу на пасовиська з різноманітними обрядами. Не виключено, що Юрій замінив згодом дайбозького Ярила. Про це підтверджує той факт, що гуцули, вважали свято Георгія як весняне.
В інших регіонах Юрій був покровителем не тільки свійських тварин, але й вовків. Дехто вірив, що він їздить по полях верхи на білому коні й приймає під свою опіку тварин, котрих уперше вигнали на пашу. При цьому казали: — «Святий Ягорій Побідоносець їхав на Осіянській горі на червоному коні звірів-вовків збирати — не ходіть мого стада поїдати».
У багатьох регіонах України на Юріїв день збирали росу, котра, як вважали, вельми корисна для лікування очей. В одних випадках звечора стелили на траву цідилку, а вдосвіта струшували з неї покрапини, в інших — до схід сонця голіруч збирали з зела росу в пляшечки.
На Херсонщині робили хресні походи в поле, де з молитвами освячували посіви, а потім, сівши за обрядовий обід, піднімали тости з побажаннями: «Дай, Боже, нам урожаю!» Поліщуки ж виходили до схід сонця родинами в поле, вмивалися росою, снідали серед збіжжя, а коли підсихала роса, качалися по врунах.
На Юрія сіна коню вкинь та й вила закинь.
На Юрія дощ — на худобу легкий рік.
Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить.
скарбниця українського народу
Шостий день - вдалий для одруження, оскільки сім'я буде багатодітна, але невдалий для закоханих та для знайомств, оскільки і те й інше швидко минається.
У цей день місяця сни швидко збуваються.
По народній та церковній традиції в цей день дітям давали такі імена: Юрій, Олександра, Анатолій, Федора, Валерій
ГЕОРГІЯ, ЮРІЯ. Це одне з найпошанівніших весняних свят, про яке чимало сказано у народній міфології. Юрія шанували насамперед як захисника свійських тварин, особливо корів. У цей день майже на всій території України виганяли худобу на пасовиська з різноманітними обрядами. Не виключено, що Юрій замінив згодом дайбозького Ярила. Про це підтверджує той факт, що гуцули, вважали свято Георгія як весняне.
В інших регіонах Юрій був покровителем не тільки свійських тварин, але й вовків. Дехто вірив, що він їздить по полях верхи на білому коні й приймає під свою опіку тварин, котрих уперше вигнали на пашу. При цьому казали: — «Святий Ягорій Побідоносець їхав на Осіянській горі на червоному коні звірів-вовків збирати — не ходіть мого стада поїдати».
У багатьох регіонах України на Юріїв день збирали росу, котра, як вважали, вельми корисна для лікування очей. В одних випадках звечора стелили на траву цідилку, а вдосвіта струшували з неї покрапини, в інших — до схід сонця голіруч збирали з зела росу в пляшечки.
На Херсонщині робили хресні походи в поле, де з молитвами освячували посіви, а потім, сівши за обрядовий обід, піднімали тости з побажаннями: «Дай, Боже, нам урожаю!» Поліщуки ж виходили до схід сонця родинами в поле, вмивалися росою, снідали серед збіжжя, а коли підсихала роса, качалися по врунах.
На Юрія сіна коню вкинь та й вила закинь.
На Юрія дощ — на худобу легкий рік.
Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить.