Українські Січові Стрільці в Соснові й на Веселій над Стрипою

Після більш, ніж двотижневого простою в запасі 130 бригади, в землянках над потоком Студинкою, полк Українських січових Стрільців (У. С. С.) перейшов спершу до Раківця а потім 26 листопада на зимівлю до Соснова, як запас 129 бригади. Нею командував тоді полк. Гійом. II. курінь розмістився в селищі  Тудинці, 1-ий — у південному кінці Соснова. 21 листопада москалі залишили Стрипу й перейшли зимувати до приготованих становищ недалеко Серету.

Всю зиму 1915-16 р, У. С. С. прожили в Соснові, де й виконували різні позафронтові праці: чистили й направляли дороги, приладжували домівки, будували оборонну греблю в долині Студинки, між Тудинкою й Хатками, ламали камінь, будували й обслуговували залізницю. Сотні працювали у змінах.  Ті, що залишались у селі, вправлялися й відпочивали. Хоч У. С. С. перебували в запасі та в спокою, життя не було легке; праця виснажувала. Стрільці заздрили тим частинам бригади, що проходили службу в окопах і не мали такої важкої праці. А проте кількамісячний побут усіх сотень разом дав Стрілецтву змогу впорядкувати внутрішнє своє життя та попрацювати над собою.

Отаман Антін Варивода
Передусім налагоджено  санітарні умови, які до того часу виявляли великі недоліки. Організовано  зразковий  санітарний персонал. Поставлено власну баню, та пральню. Виконав це піонерський відділ полку, що згодом перетворився в сотню. Завдяки  налагодженості санітарних умови і правильному харчуванню покращилось  і здоров’я стрільців.
Живо забило й духовне, й товариське життя Стрілецтва. Часті товариські посиденьки, з живими дискусіями на політичні, культурні і суспільно-національні теми, спонукали стрілецьких літописців літописців, письменників та мистців творити стрілецьку традицію традицію. Завдяки цьому повстала стрілецька пісня, стрілецький літопис літопис, розвинув  мистецтво.
16. березня перейняв в командування над от. Антін Варивода, австрійський дієвий старшина, якого надіслали  до полку за бажанням  стрілецтва на місце от. Г. Коссака.
Після приходу нового коменданта покращились внутрішні полку. В ньому запанував зразковий військовий лад і нарешті припинили міжусобиці, що панували за командування от. Коссака. З отаманом Вариводою прийшов до У.С.С. ще один старшина з австрійської армії, сот. Омелян Лисняк.

У стрілецьких ровах Українські Січові Стрільці над Стрипою, літо 1916 рік.
 13. травня II курінь, під проводом от. Торука, зі сотнями – чет. В. Кучабського,  А. Мельника, О. Бу- дзиновського і О. Семенюка перейшли на становища на «Веселій», на лівому березі Стрипи, між мостовим причілком «Соснів» і «Бенева». Перший курінь, під проводом сот. Лисняка, зі сотнями: Р. Дудинський, Р. Сушко, О. Яримович, Носковський перейшли на північний кінець Соснова, як запас бригади. В червня дві сотні цього куреня скріпили облогу у Мостового причілка в Беневій.
Ворожі становища були далеко в степу, на лінії Пантелиха — Заздрість — Настасів. Напроти стрілецьких становищ стояли фінляндські полки, що вже нераз уславилися великим завзяттям у боротьбі. Вони проявляли й тепер чималу активність. Йшли на заборола противника та їх стежі. Для безпеки передпілля в полку У. С. С. зорганізували окремий стежний відділ, т. зв. ловецький загін. Він виходив що ночі перед становища, виловлювати московські стежі й робити випади на ворожі заборола.
З переходом полку. У. С. С. змінилося життя і праця стрілецьких сотень. Крім стежної та вартової служби сотні справляли й розбудовували свої становища, а ті, що стояли в запасі, вправлялися. Тоді організували перший підстаршинський курс і вислали старшин та стрільців на курси скорострільної і мінометної науки.
Вже з кінцем травня організовано при полку перший відділ мінометів, а у другій половині місяця полк одержав власний відділ скорострілів, зложений із трьох машинок. Цим відділом, що скоро змінився на сотню, командував хор. Федір Черник; першим відділом мінометів хор. Іван Рогульський.

Підстаршинський курс полку Українських Січових Стрільців на фронті, під проводом чотаря Б. Гнатевича
Підчас побуту над Стрипою, Стрілецтво діждалось нарешті упорядкування  справи одностроїв і відзнак. Правда, стрільці почали вже перед тим самі вводити зміни у свої однострої, носили шапки-мазепинки, але урядового дозволу на це довго не було.
Тепер, після двох  років війни, і цю справу офіційно  вирішено. Стрілецтво дістало таку організацію, як і інші австрійські стяги. Не треба і згадувати, що об’єднання обох, колись самостійних куренів у одну цілу бойову одиницю й розподіл полку в технічні відділи та призначення окремого однострою — підняли престиж і боєздатність полку. Це виявилось незабаром у кривавих змаганнях за Бережани.
Тимчасом загальне становище осередніх держав почало гіршати. Румунія покинула нейтральність і перейшла на бік антанти. Також проти-італійський фронт, на якому Австрія повела в половині травня офензиву, ослабити східній фронт на кілька дивізій, на багато артилерії та на воєнний матеріал. В додаток навіть почали й німці офензиву на заході.
Щоб відтяжити загрози на  фронти, держави Антанти відповіли контр-офензивою, в якій заручилися москалями. І так у червні почалась відома офензива Брусилова. За червень москалі кількома могутніми ударами розторощили фронт осередніх держав на Волині та на південному сході. Вслід цих змагань фронт  відходить на північ  до лінії р. Стоходу, на півдні до буковинсько-мадярської границі й за Солотвинську Бистрицю.

Хорунжий Федір Черник вчить кандидатів до скорострільної сотні. Червень 1916 рік
Потерпів при цьому також фронт Південної Армії, а саме її праве крило, що 5 липня мусіло відійти на р. Коропець. Новий удар москалів із початком серпня  по 3 австрійський армії, що після невдалої оборони відступила до Галича, приневолив і Південну Армію відійти на лінію Маріямпіль — Завалів — Золота Липа — Ценівка і Зборів. XXV корпус залишив Стрипу без бою. Полк У. С. С. покинув свої становища ввечері 11. серпня. Вночі через Антонівку, Вівся зайшов до Кривого і другого дня через Литятин до Потутор. На лінії річки Ценівки готувились У. С. С. до нової зустрічі з ворогом.