Зберігання плодів

Вирощений врожай необхідно було належно вберегти — від вологи, морозу, гризунів. Добре знаючи фізичні характеристики плодів, хлібороби використовували для їх зберігання такі споруди, де дотримувалась відповідна температура.

Усі коренеплідні належать до категорії теплолюбних, що і враховувалось при будівництві укрить. Колоскові культури як морозостійкі зберігали у коморах, на горищах, у скринях, шпихлірах та ін.

Для зберігання картоплі селяни докладали особливо багато зусиль. Про це свідчить велика кількість різноманітних за конструкцією споруд на різних теренах України, особливо в Карпатах. Усі споруди поділялися на наземні, напівпідземні й підземні, які хронічно виникали у міру накопичення знань про фізико-ботанічні особливості плоду та його утилітарно-господарське значення.
Невеликі ями, в яких містилося 4-5 ц картоплі, викопували біля печі у житловій кімнаті; подекуди це була неглибока яма без укріплених дошками стінок, яка закривалась дощатою покришкою. Влаштовували споруди напівпідземного типу на городах — кіпці («хоп’яки», «єми», «окіп»). Наприкінці XIX ст. з’являються стаціонарні приміщення підземного типу, де зберігають як картоплю, так і деякі інші городні культури. Це передусім погреби, склепи («пивниці», «походючі ями»), які вигідно відрізнялися від своїх попередників функціонально- практичною конструкцією.