Змія

Змія  — багатозначний і універсальний символ. Вона може уособлювати сонячне начало і місячне, чоловіче й жіноче, смерть і відродження, мудрість і сліпу пристрасть, зцілення й отруту.

Почасти амбівалентність цього символу можна пояснити суперечливістю якостей, які має змія: вона небезпечна, однак її отрута й убиває, і лікує; її способ життя дуже прихований, що надає їй ореолу таємничості; вона може протягом багатьох годин лежати нерухомо, згорнувшись кільцями, але разом із тим здатна здійснити стрімкий, блискавичний стрибок. Її тіло настільки пластичне, що може набувати найрізноманітніших форм (круг, хвиля, спіраль).

З точки зору космогонії змія — це первісний океан, з якого все виникає і в який усе повертається. У деяких міфах вона зберігає мир, служить йому опорою. Згорнувшись кільцями (утворюючи спіраль), вона може оточувати космічне яйце чи якийсь первісний пагорб, що символізує межу, яка охороняє таємницю життя й народження, циклічність явищ, приховану силу. Змія, яка оточує світ, може приховувати в собі загрозу, символізуючи Хаос, якому покладено край, але який продовжує існувати поза межами влаштованого Космосу.

Розповсюдженим є символ Уробороса: змія, яка звернувся в кільце й кусає себе за хвіст. У цьому випадку змія виступає одночасно і як символ знищення, і як символ народження, являючи ідею циклічносі прояву Всесвіту, нескінченний ланцюг смертей і народжень. Подібним чином змія як пояс або браслет (утворюючи коло) символізує вічну круговерть віків, наслідковість, цикл розпаду й віднайдення єдності. Змія рухається хвилеподібно — зображення, присутнє практично в усіх культурах, воно завжди співвідносилось із часом і безперервним рухом.

Одним з найбільш розповсюджених значень змії є те, що вона слугує символом енергії та сили (як творчої, так і руйнівної). Змія, яка обвилася навколо дерева або будь-якого іншого «осьового» символу, означає пробудження динамічної сили, дух усього зростаючого.

Значення змії безпосередньо пов’язане з таємницею зародження життя та найбільшою мудрістю, що простежується в багатьох міфах і сказаннях людства. У різних культурах зустрічаються образи істот, що мають вигляд напівлюдей-напівзмій і володіють первинною мудрістю (наприклад, давньоіндійський переказ про нагів або китайський міф про Фу-сі). Вони можуть бути міфічними предками, їх часто пов’язують із зародженням цивілізацій.

Символізм змії (у відповідності із середовищем проживання змій) завжди пов’язувався з двома стихіями — із землею та водою, які уособлювали пасивне, жіноче начало. Змія часто супроводжує жіночі божества та є атрибутом багатьох богинь плодючості. Вона зображується у них у руках або огорнувшись навколо їхнього тіла. Існує ціла низка сказань про змій — поглиначів води, винуватців посухи. Тому з уявленнями про таких змій пов’язані сказання про звільнення вод, про великі зливи й розливи, викликані вбивством змії. Однак змія може бути пов’язана і з вогнем (тобто з активним, чоловічим началом), особливо з вогнем небесним. Вона, наприклад, може символічно зображувати блискавку, сонячні промені, шлях сонця на небі.

Змії, які живуть під землею, часто сприймались у давнину як хтонічні тварини, що мають безпосередній стосунок до підземного світу, потойбічного. Вони виконували функцію охоронців і захисників померлих на шляху до іншого світу, слугували посередниками між землею та підземним світом. Властивість періодично скидати шкіру зробила змію також символом оновлення, відродження, воскресіння після смерті.

Змія, яка має доступ до мудрості й багатств підземного світу, (або дракон, який має подібне до змії символічне значення) у багатьох міфах давнини відігравала роль сторожа на шляху до скарбу. Первинно під скарбом розуміли потаємні знання, оволодіти якими могла тільки гідна, підготована людина. У багатьох легендах змії добровільно віддають скарб тому, хто пройшов усі випробування, що символізує ініціацію. Однак у більш пізніх переказах первинний смисл забувається: змії стають охоронцями скарбів, коштовностей. Убити змію (або дракона) стає справою честі, але здобуте багатство далеко не завжди приносить переможцю щастя.

У Давньому Єгипті змії були уособленнями як доброго, так і злого начала. Зображення кобри, що застигла в стані готовності захистити правителя, — Урей — прикрашало діадему фараона як знак його царювання на небі й на землі. У вигляді кобр із крилами охороняють Ізида і Нефтида Озириса, оточуючи його тінню своїх крил. У той самий час одвічним ворогом бога Сонця Ра був змій Апоп, який уособлював морок і зло, битва з яким повторювалася кожну ніч. Великий змій, охоронець джерел Нілу, стереже свій скарб — нільську воду. Змії були пов’язані з ушануванням землі, із плодючістю. Так у вигляді змії вшановувалася богиня плодючості Рененут, іноді з головою змії зображувався сам бог землі Геб. Як божества землі змії, звичайно, пов’язані з культом померлих, і невипадково зміїна богиня фіванського некрополя має ім’я Меріт-сегер — «та, що любить мовчання», яке чітко характеризує її як богиню смерті.

Богиня неба Нут і Бог землі Геб

В індійській міфології змія — це хаос, безформне, неявне, а також природа, космічна сила. Полонитель вод Врітра — це підземна темрява, що поглинає води і викликає посуху; цього змія-дракона ударом блискавки-ваджри вбиває Індра. Бог Вішану спить на змії, що згорнувся кільцями. Це Шеша — тисячоголовий правитель змій; його кільця обвивають основу вісі світу. Постійний епітет Шеші — Ананта, «Нескінченний». У кінці кожної кальпи Шеша вивергає отруйний вогонь, що знищує Всесвіт. Шеша — царь змій або нагів, які живуть у підземному світі, патале, де вони стережуть незліченні скарби землі. Наги описуються як напівбожественні істоти зі зміїним тулубом і однією або кількома людськими головами. Наги вшановуються як могутні мудреці й маги.


Цар змій Шеша

У Месопотамії вавилонська Тіамат, «Змія Темряви», «Безнога», уособлює первісний хаос. Її називають «праматір Тіамат,
яка все породила». З її тіла, розрубаного сонячним божеством Мардуком, утворюється проявлений світ. Зі змією зображувалась велика богиня Іштар, Венера Малої Азії.

У міфології Давнього Китаю символізм змії та дракона практично збігається. Матір-прародителька Нюйва, яка виліпила перших людей з глини, мала вигляд напівжінки-напівзмії, їй приписувалось відновлення космічної рівноваги після катастрофи, коли «завалились чотири межі землі». Давньокитайський першопредок і культурний герой Фу-сі також уявлявся у вигляді напівлюдини-напівзмії. Він навчив людей полювати і ловити рибу, допоміг здобути вогонь, показав, як готувати на ньому їжу, навчив робити музичні інструменти, створив ієрогліфічне письмо, встановив закони. На рельєфах початку нашої ери Фу-сі зображується разом із Нюйвою, обидва у вигляді людинозміїв, які нагадують нагів Індії.


Фу-сі і Нюйва

Давнії міф Мезоамерики говорить, що величезне чудовисько Сіпактлі, різновид змії-дракона, що колись жило в космічному просторі, було розділено богами на кілька частин. Голова перетворилась на 13 небес, центральна частина — на землю, а з хвоста утворилось дев’ять пекел. Одним з богів, які створили таким чином Всесвіт, був Кецалькоатль, ім’я якого в перекладі означає «Птах-змія», «Змія з дорогоцінним пір’ям». Пернатий змій символізує єдність небесного й земного; це первинний рух повітря і води, подих життя, вічне творіння.

У Давній Греції змія була одним з атрибутів богині мудрості Афіни, яка вважалась покровителькою змій. У її храмі в Афінах жила велика змія — сторож акрополя. Існує міф про Кекропа, напівлюдину-напівзмію, родоначальника всіх мешканців Афін, який дав афінянам перші закони.


Кекроп

У християнстві змія — амбівалентний символ: це і Христос, піднесений на Дереві Життя як викупна жертва, і диявол у його хтонічній іпостасі, що уособлює зло, яке людина повинна в собі подолати.