Про Україну

У народі за старих часів святого Конона вважали покровителем коней, а тому й святкували переважно власники коней. На підставі співзвучності імені Конон та слова «коні» народилася легенда, що святий Конон був дуже добрим конюхом, коні в нього були доглянуті, гарні та прудкі.

Коли святий Ілля по небесному мосту їздить у вогняній колісниці, то кіньми правити бере свято Конона. Як гримить, кажуть: «То святий Ілля по небесному мосту калачі везе, а кіньми править святий Конон».

Конона – традиції свята

Колись на знак ушанування Конона, в стайні треба було повісити застрілену сороку як запобіжний засіб проти домовика, «щоб коней не мучив». Із цією ж метою хазяйка дому дотепер кропить свяченою водою горище та стайню.
Господиня звечора в цей день ставить у запічку або в якесь інше потаємне місце трохи їжі для домовика, щоб він був добрий і за домом уважно слідкував.

Із Кононовим днем пов’язаний весняний сонцеворот, коли день стає довшим від ночі, а тому вже гріхом вважається вдень лягати спати. Діти за старих часів улаштовували забави – «закликали птахів». Напередодні матері та бабусі випікали з тіста фігурних птахів,що називалися «жайворонками» або «голубами».

Уранці ними прикрашали двір та сад, а коли сонце обігрівало землю,юрбами виходили за село, несучи в долонях печиво та приспівуючи: «Пташок викликаю з теплого краю. Летіть, соловейки, на нашу земельку! Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!»