Ця вічнозелена в’юнка рослина стала символом життєдайної енергії та невмирущості. Насамперед, барвінок пов’язаний із весільною обрядовістю й незайманістю. Окрім того, він є символом добробуту.
Барвінковий вінок в українських піснях символізує кохання та жіночу вірність або ж є засобом “імітування вірності” — як, скажімо, в загальновідомій пісні
“Несе Галя воду”:
Стелися, барвінку,
Буду поливати,
Вернися, Іванку,
Буду шанувати.
—
Скільки не стелився,
Ти не поливала,
Скільки не вертався,
Ти не шанувала.
У цій пісні, як і в багатьох інших, барвінок символізує чоловіче начало. З
барвінком часто буває порівняно молодого козака:
Ой ти, козаче,
Ти, хрещатий барвіночку,
Хто ж тобі постеле
У дорозі та постілоньку?
Або ж:
—Ти, дівчино, сіра вутко, чи сватати хутко?
—Козаченьку-барвіночку, в тую неділечку.
Або
в такій пісні:
Зелений барвіночок,
Чом не рано цвітеш?
Ти ж, мій милий, чорнобривий,
Не по правді живеш.
Барвінок вплітали у купальські вінки, які потім пускали за водою. При цьому могли співати такої:
Ой, не стій, вербо, над водою,
Та не пускай зілля по Дунаю.
Ой, Дунай море розливає,
І день, і ніч прибуває,
У вербі корінь підмиває,
А зверху вершок усихає.
З верби листя опадає.
Стань собі, вербо, на риночку,
У крищатому барвіночку,
В запашному васильочку.
У наведеній пісні йдеться про очікування дівчиною-вербою своєї долі. Поетичний вираз “стати на риночку у крищатому барвіночку” означав одруження, яке часто в народній обрядовості має риси
торгів.
У фольклорі образ посіяного барвінку означає кохання:
Ох і не стелися,
Хрещатий барвінку,
Та і по крутій горі…
Гей, не втішайтесь,
Злії вороженьки,
Та пригодоньці моїй!
Значно рідше барвінок вказує на буйні парубоцькі забави:
Ой на горі василечки сходять,
Під горою барвінок послався.
Під горою барвінок послався,
А вдовин син розпився, розгулявся.
Ународних піснях витоптаний барвінок чи зів’ялий барвінковий віночок означає втрату дівочої цнотливості.
В вишневім садочку
Скопаю я грядочку,
Посію я васильок
І хрещатий барвінок.
Где ся взяв мій миленький,
Пустив коня у барвінок,
А сам пішов у васильок.
Кінь барвінок витоптав,
А сам васильок вищипав.
Відповідно, косити барвінок — давати волю прагненням любощів:
Запросила козаченька
Косити барвінок.
—
Коси, коси, козаче, низенько,
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься близенько.
Те ж саме означає, коли мовиться про “випасання коня” в барвінку. Адже
кінь — це символ чоловічої статевої сили:
З рубленої криниченьки води набирала.
З дубового відеречка коня напувала.
В зеленому барвіночку коня випасала.
Чи ж я тебе, козаченьку, та й причарувала?..
Коровайниці, тобто жінки, які брали участь в обряді випікання весільного короваю, заквітчувалися вінками з барвінку. Це було своєрідним побажанням довгого та щасливого життя молодому подружжю. А сам весільний вінок для молодої дружки зазвичай робили з барвінку та з калини:
Ой в долину, дружечки, в долину,
Да по червоную калину,
Да по хрещатенький барвінок,
Молодій Марійці на вінок.
Гільце — весільне деревце, що символізує дівоцтво молодої, — також оздоблюють калиною і барвінком:
Гільце-деревце з ялини,
Із червоної калини,
Із хрещатого барвінку,
Із запашного васильку.
Барвінок є символом добробуту. Букетики з барвінку роздає на хрестинах баба-бранка, щоб дитина була здорова й ні в чому не мала нужди.
Епітет “хрещатий” уже став постійним для цієї рослини. Хрещатим називають
те, що формою нагадує хрест. А в барвінка — хрещаті листочки. Ця рослина —
вічнозелена. Навіть із-під снігу можна дістати живі барвінкові пагони. Оскільки барвінок символізує щось постійне, вічне, таке, що не минає, його часто садять на могилах, а у фольклорі іноді трапляються згадки про нього у зв’язку зі смертю.
Існує припущення, що колись барвінок був
священною рослиною підземного божества, господаря потойбіччя.