Категорія: Романси

Знов зозулі чути голос в лісі,

Ластівки гніздечко звили в стрісі,

А вівчар жене отару плаєм,

Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Ти не моя, дівчино молодая!

І не мені краса твоя:

Віщує думонька смутная,

Що ти, дівчино, не моя!

Там, де Ятрань круто в’ється,

З-під каменя б’є вода,

Там дівчина воду брала,

Чорнобрива, молода.

Стоїть гора високая,

Попід горою гай, гай, гай…

Зелений гай, густесенький,

Неначе справді рай!