Часник у міфологічному світогляді має кілька значень, часом зовсім протилежних. Найперше — захисне. Часник захищає і від хвороб, і від нечистої сили. Також він є “замінником” людини: голівка часнику чудодійним чином пов’язується з людською головою. Проте дехто вважає часник і “бісівським зіллям”…
Здавна відомо, що нечиста сила боїться часнику. Тому рекомендується брати із собою часник, коли йдеш до лісу. Люди вірять, що це порятує від лісниць — лісових істот жіночої статі, які дуже подібні до русалок, але значно небезпечніші за них. Часник радять носити також протягом Зеленого тижня, коли на землю виходять русалки. Захищену в такий спосіб людину вони не чіпатимуть, а лише танцюватимуть коло неї, приспівуючи:
Якби не лук, часник, не одолен-зілля,
Мати синка породила, ми би його взяли.
Слов’яни вірили, що часник, посаджений на хаті, вбереже її від блискавки.
Часник входить до багатьох різдвяних страв, про нього є згадки в колядках та щедрівках:
…Сійся-родися жито-пшениця,
Часник, як бик,
Цибуля, як дуля…
Порівняння часнику з биком пов’язане зі східними впливами. На Сході, де існує культ місяця, й бик, і часник є лунарними символами. Один — завдяки формі рогів, другий — через форму зубочків.
У петрівчаній пісні співається:
Ой на городі часник, часник,
Стоїть Василько, як бик, як бик.
Ой на городі печериця,
Стоїть Тетяна, як телиця.
На Поліссі, щоб зробити зброю влучною, мисливці радили ось що. Потрібно взяти язик гадюки, вершечки з дев’яти осик та дуже гірку часничину, усе це поєднати, відслужити над сумішшю дев’ять служб, потім покласти на землю й дев’ять разів окреслити коло. Після цього зробити дірочку в постолі під п’ятою і носити деякий час. А насамкінець — змастити цим рушницю, й вона влучатиме в будь-яку ціль.
Часник, пророщений через зміїну голову, слугує для викриття відьми. Якщо перо з такої часничини почепити на шапку й піти на недільне богослужіння, то по виході з церкви підбіжить відьма і спробує зірвати шапку з голови. Тоді треба швидко тікати додому, бо якщо їй це вдасться, то власникові шапки загрожуватиме страшна небезпека. Адже, за народними уявленнями, шапка — магічний оберіг, а заволодіти чиєюсь шапкою — все одно, що заволодіти думками людини.
Голівка часнику в народній уяві асоціювалася з людською головою, тому часник застосовувався в магічних обрядах. Очевидно, вірування стосовно його магічної сили пов’язані також із його антисептичними властивостями. Так, часничину клали до колиски немовляті або під подушку дорослому, щоб відігнати безсоння. З одного боку, тут знову бачимо захисну функцію часнику, з іншого — елементи так званої імітативної магії. Голівка часнику мала збити з пантелику злих духів, які сприйняли б її за людську голову й наслали б безсоння на рослину, а не на людину. Відомо, що в Давньому Римі часничини клали під фундамент новобудови, замінюючи ними звичайну людську жертву. Про стійку асоціацію часничини з людською головою також свідчить загадка: “Що то за голова, що лиш зуби й борода?”
Різкий часниковий запах та незвична форма “цибулини” спровокували появу переказів, у яких часник показаний як бісівське зілля. Подейкують, що ангел не залітатиме до хати, де увечері їли часник. Також вважається, що людина, яка з’їла часничину, протягом дванадцяти днів є нечистою, і їй гріх ходити до церкви. Навіть ангел-охоронець на цей час нібито відступається від людини. Походження часнику також пов’язують із нечистою силою. За однією з легенд, часник — то зуби померлої чаклунки, що проросли з могили, тому їсти його — гріх. Дуже гіркий часник в Україні називають “гадячим” або ж “москалем”. Вираз “товкти на когось часник” означає розпочинати якусь лиху та підступну справу: “Вже на мою голову чорти часник товчуть”. Інший стійкий вираз — “втерти часнику” — означає добряче провчити, зазвичай — побити кого-небудь: “Зараз як втру тобі часнику, то знатимеш”.
Потойбічна природа часнику поєднувала його з чоловічим божеством “низу”. Можливо, тому вважалося, що ця рослина стимулює чоловічу силу і є любовним зіллям, здатним привернути кохану чи коханого. У народних піснях часник згадується у зв’язку з еротичними мотивами:
Прийди, прийди, сама буду,
Скину фартух, напну буду,
А з запаски зроблю двері,
Сама ляжу на постелі.
Прийди, прийди сам, сам,
Щось тобі дам, дам —
Зеленого часнику,
Припаде тобі до смаку.
У день Єремія-розпрягальника люди закінчували усі посівні роботи і розпрягали коней. У народі говорили: «Розпрягальник…
У день Єремії за народною прикметою, змії виповзають зі своїх зимових нір. Вони повзуть на…
Феодосії-колосниці – це день коли починає колоситися жито, і з’являються перші боровики, яких у народі…
30 січня церковне Свято Антонія Великого чи Антона-Перезимника. (більше…)
27 січня православна церква відзначає іменини Святої рівноапостольної Ніни - грузинської просвітительки, яка відома своїми…
Потапці з молоком і медом - це пшеничний хліб, котрий нарізують квадратними шматочками завширшки 3…