Цей місяць, що закінчує традиційний річний циклі наповнений святами містичного характеру: ворожіннями, магією та ін. Адже наближається час панування злих сил у природі, який триватиме до 25 грудня — зимового повороту Сонця, яке виходить на літню дорогу.
Найбільшими святами були Дмитра (9 грудня) та Андрія (13). У ці дні дівчата ворожать, дізнаються про свою долю і про майбутніх наречених, а хлопці на Катерини (7 грудня) постяться, щоб мати добрих дружин. На Катерини дівчата зрізають гілочки вишні і ставлять їх у воду: якщо ті розквітають до Різдва, то у новому році дівчина одружиться.
Найбільш цікавим у цьому місяці видається Андрія (Калита). Його обрядовість тісно пов’язана із язичницьким світоглядом і є ніби вступною до майбутніх космологічних різдвяних свят. На вечорницях цього дня хлопці й дівчата влаштовують гру: кусають калиту — медовий корж із отвором посередині.
Обирається «пан Калитовський», який високо на палиці тримає калиту. Хлопці по черзі виконують роль «пана Коцюбовського», сідаючи верхи на коцюбу і примовляючи: «Їду, їду на коні, на коні, на коцюбі», рухаються до калити. Хлопці та дівчата допікають Коцюбовському жартівливими питаннями та характеристиками. Якщо Коцюбовський не засміється, йому дозволяють кусати калиту без допомоги рук, можна лише підстрибувати. Якщо ж Коцюбовоський засміється, дівчата мастять йому обличчя сажею.
У день Наума (14 грудня) найкраще віддавати дітей у навчання, тоді наука піде на ум. Раніше, відправляючи сина до школи, його цього дня мили, стригли, вбирали у все нове і вели до дяка, який освячував його прихід на навчання.
На Варвари (17 грудня) починали «Вовчі весілля» — час, коли темні сили, які асоціювались із цими тваринами, влаштовували свої ігрища та шабаші.
Життя у селі на деякий час завмирало, виконувалася лише хатня робота.