Про Україну

Основним елементом весільного вбрання молодої, як і скрізь на Україні, була додільна сорочка, яку в цих районах дрібно вишивали по низу. На поясі кріпили дві «двоплатові» вузькі доморобного виготовлення ткані в дрібні пасочки запаски. Через бокові просвіти запасок виглядає сорочка з пришитими по низу бокових швів маленькими червоними кульками з ниток— «кутасиками». Поверх передньої запаски молоду пов’язували кількома дарованими їй весільними вовняними квітчастими «терновими» хустками з китицями («тороками»). Плечі молодої покривали поверх кептаря ритуальною весільною мішкоподібною за кроєм плащ-накидкою, т. зв. «гуглею». Поверх неї накидали знов-таки даровані молодій весільні хустки, які утримувались на плечах пов’язаним ритуальним довгим платком — «рантухом». На ноги вдягали плетені з кольорової вовни, переважно червоної, шкарпетки «капчурі», поверх яких взували святочні постоли з гострими піднятими догори носками і оздоблені тисненим узором. Шию молодої прикрашали силянкою, ґерданом, «очками», а на груди вішали багато низок шнурків, разків намиста, коралів та різьблені мідні бляшки, хрести і монети, укріплені на металевих дротиках, т. зв. «згарди». Надзвичайно пишним був весільний головний убір молодої — «косиці». Всі складові елементи весільного вінка мали яскраве оберегове значення: щетина — відвернути лихі сили, вплетений часник та мед, що ним обмащували барвінкове листя,— оберегти від хвороб, пишність сплетених у вінки квітів — забезпечити багате, пишне й щасливе майбутнє подружнє життя.