Слова Л. Глібова
Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай, гай…
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!
Під гаєм в’ється річенька,
Як скло, вода блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега у затишку
Прив’язані човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони,
Що пройде красне літечко
Повіють холода,
Осиплеться з них листячко
І понесе вода.
Осиплеться з них листячко
І понесе вода.
Журюся й я над річкою…
Біжить вона, шумить,
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
Ой річенько, голубонько!
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі мої!
Пробігли дні щасливії
І радощі мої!
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить…
Пташки співають голосно,
І річенька блищить…
Як хороше, як весело
На білім світі жить!..
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?
Болить воно та журиться,
Що вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!