КОЛИСКА (а ще ЛЮЛЬКА або КОЛИБКА) – перша земна домівка людини, наповнена магічними властивостями і наділена охоронними силами, аби захистити життя та здоров’я малюка, котрий має продовжити цей рід, в якому прийшов у світ. А тому колиска – це й символ безсмертя роду, якому «не буде переводу». Гойдання в колисці – стимул не тільки для фізичного росту дитини, а й для її душевного спокою та духовної стійкості.
Виготовляють колиску тільки з чистих порід дерева (клен, калина, ясен, горіх, ліщина). Підвішують її до стелі біля ліжка батьків. В родині, сім’ї – колиска завжди одна (змінюються тільки її «мешканці»!)- і цим символізує та забезпечує збереження традицій, тілесну і духовну спадкоємність поколінь
З колискою пов’язані багато обрядових дій: насамперед, туди кладуть нагрудний хрестик дитини, який вона отримала при хрещенні; обрядові речі – освячене зілля, лозу, часник, тощо; заборонялось колисати порожню колиску, щоб не накликати біди на дитину, а також не можна було гойдати її удвох, бо це могло спричинити сварку у сім’ї; дорослим не можна в колиску сідати, повертатись до неї спиною чи залишати у дворі після заходу Сонця та подібне інше – бо все це послаблювало оберегову силу колиски.
А колискова пісня – це пісня матері над колискою – найперша і найпрекрасніша пісня в житті людини.
Колиска – не тільки символ, а й образ: батьківська оселя – це також колиска, яка виколисала нас як людей; і школа — це теж колиска, яка виколисала наші знання; і Вітчизна – колиска нашої честі і гідності; і Земля – колиска нашого життя; і Церква – колиска нашого духа…