РАНОК
Символ початку і благодатної перспективи: темрява Ночі залишилась позаду, а попереду – світлорадісний і сонцесяйний День, який непомітно, але впевнено виростає з Ранку.
Ранок приходить на землю зі Сходом Сонця і невидимо зникає з наближенням до полудня, коли його спокійні кольори бліднуть перед яскравими барвами сонячного Дня. Він відходить скромно, але свою місію виконує неперевершено: щоб остуджений нічною прохолодою (а інколи й холодом) світ не згорів під палаючим полуденним Сонцем і щоб нікого, хто вийшов з нічної темряви, не осліпили яскраві сонячні промені, Ранок обігріває всіх і кожного своїм м’яко зростаючим теплом і освітлює своїм обережним та ощадливим світлом.
Ранкова прохолода – то передвісник тепла, а ранкове Сонце – то Господня усмішка до людей…
ДЕНЬ
Він має дві Божественних сестри – Зорю Ранішню і Зорю Вечірню: перша йде попереду Сонця і провіщає його схід, чим відкриває дорогу своєму світлоносному брату – сонячному Дню, котрий приїздить на білих небесних конях, а друга – при заході Сонця приймає від брата його денних коней і відводить їх на нічний спочинок.
Поки сонячні коні на Небі і над світом панує сонячний День, то й люди мають змогу бути «на коні» своїх намірів та справ, бо День сприяє не тільки здійсненню старих задумів, а й творенню нових, які можна реалізувати вже наступного Дня, котрий завжди обіцяє (і при стараннях людських – буде!) бути кращим від свого попередника.
ВЕЧІР
Він приходить після того, як Вечірня Зоря відведе сонячних коней на нічний спочинок. З його настанням завмирає природа в очікуванні приходу Ночі, яка втопить світ у глибокому сні. Отож вечір накриває прохолодними сутінками притомлену денними турботами Землю, заспокоює втомлених денними справами людей – готує цілий світ до приходу влади Ночі. Його хода м’яка, заспокійлива і доброзичлива: він не цурається Дня -зберігає його прозорість, бо вечірні сутінки – ще не нічна темінь, але все більше горнеться до Ночі, через що сутінки густішають, переходячи в темряву. Однак, коли темрява перемагає, Вечір відходить, бо повної темноти він не визнає…
НІЧ
Вона – мати Сну і Спокою, навіть Вічного Сну і Вічного Спокою. Сама по собі Ніч не зла і не жорстока – то непроникна темрява, котра приходить разом з нею. дає змогу нечистим і злим силам творити під її покровом темні і злі справи.
Ніч приносить тільки Спокій і Сон, які дають людині блаженний відпочинок, але й роблять людину беззахисною, чим користають Чорнобог і Мара та підвладна їм всіляка демонська нечисть. Тому проти Ночі треба бути особливо обережним – не порушувати традиційних табу: не викидати з хати сміття, бо прийде сварка; не розпочинати цілої хлібини, бо «краятиметься» господарство; не залишати на столі ножа, бо накличеш до хати щось лихе; не віддавати позиченого, бо не матимеш свого; не виливати води після купелі, бо нашкодиш викупаній дитині…
Найкраще, готуючись до нічного відпочинку, осмислити прожитий день, в молитві погукувати Господу за все, що цей день тобі приніс, і попросити Божої ласки на день прийдешній…