Мистецтво і побут давніх слов’ян були нерозривно пов’язані з народною фантазією та міфологією. На предметах побуту та на прикрасах від найдавнішого часу зустрічаються різноманітні зображення, головне з яких — образ Великої богині.
На фібулах та браслетах зображено фігуру жінки у довгому, розширеному донизу одязі, із піднятими руками та сонячними дисками навколо голови. Інколи руки богині безпосередньо переходять у голови коней або птахів (ми вже згадували, що кінь і півень пов’язані з культом сонця). Пізніше образ Великої богині (Берегині) переходить у схематичне зображення жінки, замінюється зображенням дерева життя і зустрічається лише у вишитих рушниках. На них богиня тримає в руках квітуючий кущ або птаха — вісника весняного відродження або держить за вуздечки коней, що символізують смерть чи відродження сонячного божества. Взагалі зображення коня — один з найулюбленіших мотивів народного мистецтва. Такі зображення найчастіше зустрічались на прялках, гребінцях, дитячих іграшках тощо. Крім цих тварин, шанували ведмедів, кабанів, оленів та кіз.
Особливо треба сказати про зображення собако-птаха з розкішним хвостом із розшитих завитків. Це символічне зображення стародавнього бога Сімаргла — охоронця дерева життя, який дає насіння всім рослинам, згодом — Переплута — бога достатку й багатства, покровителя рослинного світу; на малюнках хвіст і крила його утворюють рослинний орнамент.
Орнаменти на гончарних виробах мали також свою символіку: горизонтальні лінії або хвилясті із зигзагами — знак води. Наносились вони найчастіше на тому рівні, до якого наливали воду, що означало: хай ця посудина буде завжди повна. З гончарством пов’язано і виготовлення писанок з декоративним розписом, що утверджували культ сонця. Яйце символізувало зародження життя, джерело життя і всесвіту, служило оберегом. Символіка розпису писанки поєднала в собі язичницьку й християнську символіки. Трикутник означав триступеневе життя, або три елементи — воду, повітря, вогонь, у християнській інтерпретації — святу трійцю. Ламані хрести, кола, павутиння, вітрячки, розетки — символи сонця — у християнстві набули смислу добробуту і щастя.
Квадратні хрести означали чотири сторони світу, у християнстві — символ перемоги над гріхом та смертю. Різноманітні крапочки — це небесні світила, у християнстві — сльози Божої Матері. Смерекові гілочки, сосонки, інші рослини — символи вічної юності, здоров’я, краси, буяння природи. Пшеничні колоски — побажання доброго врожаю. Рівні, хвилясті лінії, які переперізують писанку,— символи вічності та безконечності. До стародавніх мотивів додано рибу — символ Ісуса Христа і церкву — святість.
Ідею родючості здавна виражали рослинами та їх корінням, найчастіше це був священний хміль. Зображення пташиних крил символізували політ думки, голови лева — силу й відвагу.
З часом язичницькі символи у всіх видах давнього мистецтва втратили свій смисл оберегів і перетворились в орнаментовані мотиви — геометризовані, зооморфні або рослинні. У вишивках із геометричним орнаментом дерево життя позначали горизонтальною лінією, із рослинним орнаментом — вазонами; охоронці дерева життя та священні солярні тварини зображувались на анімалістичному орнаменті тощо.