СНІП – символ багатства, забезпеченого життя і родинного благополуччя. Скошене або зіжате збіжжя в’язали у снопи і складали у півкопи (по 30 снопів у кожній), а потім звозили на тік для обмолоту. Кількість снопів чи півкоп визначала врожайність поля, а, отже, і достаток сім’ї на наступний рік.
Особливе ритуальне значення мав сніп -«квітка» – останній сніп жнив, який в’язали визначеним способом: останні колоски з викошеного чи зіжатого поля збирали в пучки, прикрашали волошками (васильками), маками та іншими польовими квітами і вручали господареві, який у знак вдячності частував женців і косарів. І цей сніп зберігали в домі на найпочеснішому місці – на покуті -аж до нового врожаю.
В ритуальних дійствах снопу – «квітці», або ще як його називали снопу -«раю», передував обжинковий сніп – Дідух, котрого виготовляли з житніх пучків, обв’язаних кольоровими стрічками або стеблами. Вважалося, що в Дідухові живе не тільки дух поля, а й душі покійних предків, котрі вирощували – їли святий хліб цієї ниви… Дідуха ставили на покуті в урочисті дні (хрестини, весілля, Різдво), а після Щедрого вечора спалювали (з Дідуховим-сноповим димом до Неба йшов щедрий дух Дідуха-поля, щоб вернутися в жнива щедрим урожаєм) і його місце займав сніп -«рай».