ТРОЯНДА – королівський символ, тобто символ верховенства, урочистої краси, особливої й величної вроди. Бо вона- королева квітів. Тому й вітають трояндовим букетом з особливо видатної нагоди або дуже шановану людину.
Символізує вона і недоступну красу – красу, якою нелегко оволодіти – для цього вона озброїлась колючими шипами. Цим свідчить: краса сама повинна вміти захищатись.
Окрім усього, вона – символ небесної досконалості й блаженства, цнотливості й чистих земних пристрастей.
Троянда – квітка Діви Марії: архангел Гавриїл зробив для Матері Божої три трояндових вінки – з білих троянд на радість Різдва Христового, з червоних – на хресні страждання Христа, і з жовтих – на його високу славу.
Наші предки ще називали її рожею або ружею, і була вона в них квіткою Лади і Лелі, богинь, котрі піклувалися жіночою красою, дівочим коханням і весняними весіллями, а тому й щастям наречених, дівочою чистотою та цнотливістю.
Вінок з троянди-ружі символізує людське життя: зелень троянди – то радість, колючки – печаль, а квіти – слава; як бутон трояндовий спочатку набирається сили, потім розцвітає, а наприкінці обсипається, так і людина змолоду міцніє, в зрілості повноцінно трудиться, а в старості, немов квітка, поступово в’яне…