В той час, коли легіон Українських Січових Стрільців (У. С. С.) воював на Бескиді, одна сотня, під проводом сотника Клима Гутковського, боролася в Горганах.
Сотник Гутковський
зібрав У. С. С., що залишилися були в Коші після виходу всіх сотень у поле, й 25 жовтня виїхав із ними до Хусту, містечка на Закарпатті. Це був район південно-східної карпатської групи ген. Пфлянцера-Бальтіна, з якої пізніше організували 7 армію.
В Хусті сотня залишилася до січня й проходила сторожеву службу в місті і в його околицях. Тут сотник Гутковський доповнив сотню добровольцями-гуцулами, одяг її та озброїв. Сотник Гутковський займав становище стаційного (місцевого) команданта. Завдяки організаційному хистові та знанню місцевих умов, він швидко здобув признання влади й неабияку пошану серед населення.
Але, стрілецтву незабаром обрид довгий побут у запіллі. Військо бажало йти
до бою так само, як інші сотні. Тому сотник Гутковський дізнався, що сотню перенесено на фронт. її приділили,до бойової групи, що під проводом полк. Ганнака боролася в околицях Вишкова, болехівського повіту.
Сотня К. Гутковського незабаром вирізнилася серед інших австрійських відділів групи. Живою і вдалою стежною службою вона неодноразово допомагала іншим австрійським відділам в тяжкому положенні підчас боїв. Та й сама вона брала участь у декількох сутичках із ворогом.
В одному з боїв, на початку лютого, сотня вирізнилася, здобувши недоступні московські становища, захопивши Добич і полонених. Та недовго довелося сотні воювати в Горганах. Так само й сот. Гутковському не вдалося здійснити своєї мрії — дібратися на Гуцульщину й там організувати; з гуцулів більший відділ. Важка фронтова служба серед лютої зими, в трудному терені ослабила сотню так, що в березня війська мусили відступити до Коша. Ще в лютому відійшов її командант сотник Гутковський важко хворий на запалення нервів. Наслідком цієї недуги він й помер у березні в Будапешті.