Бої за Болехів Українських Січових Стрільців

4 травня москалі таки здобули Маківку. Але ця перемога їм і не потрібна. Союзні німецько-австрійські війська, що 2 травня розторощили російський фронт під Горлицями над Дунайцем , 4 травня, розгромили москалів під Тарновом, дійшли 14 травня до Сяну.

Під впливом цих перемог, що загрожували окриленням російського карпатського фронту, 9 російська армія (противник Південної Армії) почала відворот у напрямі Стрия. Корпус Гофмана рушив за ворогом через Тухлю, Сколє, Камінку, Тисів на Болехів.


Мапа австрійсько-російської бойової лінії під час боїв за Болехів

З піснею на устах сходили Українські Січові Стрільці (У. С. С.) з Карпат. Коли прийшли до Болехова й подивилась поза себе, на Карпати, в душі стрілецькій зросло бажання не вертатися туди вже ніколи. Силу цього бажання, засвідчили У. С. С. в боях за Болехів.

Москалі спинили загони австро-німецьких дивізій під Стриєм і Болеховом і за всяку ціну намагалися змусити їх відступити   знову у Карпати. З кінцем травня вони повели такі відчайдушні й сильні протинаступи, що австро-німецький фронт дійсно захитався.

Дуже грізне становище загрожувало  130 бригаді, в районі Болехова й Гузієва так, що У. С. С. після кількаденного простою в Болехові, як запас корпусу, мусіли піти теж у допомогу.


Десятник Мирослав Іван Герасимович
поліг у боях за Болехів

28 травня відійшов 1 курінь під Лісовичі і став спершу, в запасі бригади на західному кінці спаленого села. Другого дня москалі почали протинаступ. Вночі з 30 на 31 травня У. С. С. кинули до бойової лінії, на скріплення на схід і південний-схід Лісович. В той самий час москалі прорвались на півдні й зігнали австрійські відділи в камеральні ліси.

Рано москалі атакували,  знову і рівночасно вдарили зі всіх сторін на курінь У. С. С. Стрільці, оточені ворогом, пішли на пролом. І   частині вдалося пробитись крізь вороже коло, але курінь вийшов з цього бою зовсім розбитий. Багато потрапило у полон, чимало завзятців згинуло, багато поранених.

28 травня послали і II курінь на допомогу фронту над Свічею, на північ від Гузієва. Там опинились У. С. С. в дуже невигідному становищі, на чистому полі, де ще в додаток не можна було, через рінистий ґрунт, побудувати надійних стрілецьких ровів. Через те вогонь ворожої артилерії та скорострілів забрав чимало жертв ще перед боєм. Наступаючи на Лісовичі, москалі вдарили водночас на Гузієв і зайняли експоновані становища над Свічею.

Від ударів москалів увесь фронт, від Готова до Лісович, подався  31 травня назад і бойова лінія спинилася на окраїнах Болехова. Москалі кинулись переслідувати противника, що його розбиті відділи порозлітались, куди попало. На задах зчинилася така паніка, що всі вищі команди, обози й артилерія покинули Болехів і почали втікати в Карпати. Ворожа гармата бомбардувала Болехів і всі дороги на південь. Але розгін москалів спинив II курінь У. С. С. на залізничному шляху. Ворог, що масово напирав розлогою долиною Свічі, мусів сховатися  від вогню стрілецьких сотень. Підчас бою долучились до куреня ще й сотня новобранців, що 26 прийшла, під проводом чет І. Цяпки, на фронт. Ця сотня одержала бойові христини і наступного  дня в бою під Гошовом, куди послали її на допомогу 51 мадярському полкові. Підчас цього бою сотня втратила половину людей, але трималась  завзято.

                      
Хорунжий Володимир Свідерський
Командант чети, пізніше лікар У.С.С.
Хорунжий  Свідерськнй, хоч абсольвент медицини, командував до травня 1915 року четою. Брав участь у карпатському поході, в боях на Маківці і під Лісовичами. Там потрапив в полон. Скоро втік з неволі і через Туреччину 1916 р. повнрнувся до У. С. С.

Москалям таки не вдалось добути Болехова і це врятувало становище розбитої дивізії. В додатку того самого дня німецькі дивізії добули Стрий і там, на півночі, вирішили долю початої офензиви на користь союзних військ.

У боях за Болехів У. С. С.

мали 15 убитих, 50 ранених і 150 полонених.

Ще два дні простояли У. С. С. на становищах коло Болехова і, коли корпус Ботмера  (він саме добув Стрий) погнався зі Стрия за ворогом на Львів, і коли на півдні корпус ген. Ґерока  (стояв у Карпатах) почав наступати на Станиславів,  3 червня посунувся наперед і корпус Гофмана.