Коли йдеться про Бабу-Ягу, в уяві постає казковий образ, який неможливо сплутати ні з яким іншим. Хоча разом зі страшними історіями, що ними й досі лякають маленьких дітей, — про згорблену, зморщену, потворну стару з кістяною ногою і гачкуватим носом — пригадуються казки, в яких Баба-Яга допомагала героєві й рятувала його від смерті: без Яги він ніколи не знайшов би дороги до тридев’ятого царства, не здолав змія і не здобув би чарівної нареченої.
Категорія: Міфологія
Навський Великдень
Назва цього дня походить від старослов’янського кореня “нав”, що означав “мрець”, “гріб”, “ворожий дух”. Подекуди Навський Великдень називали ще й Мертвецьким Великоднем.
Вирій
Вирій (ирій, ірій, рай) — це міфічна сонячна країна, де птахи та змії зимують, а люди живуть після смерті. Розташований цей
чарівний край за морем (одна з можливих версій етимології праслов’янського слова “irijь” — “водоймище”, “море” від
індоєвроп. “iur”). Там тепло й затишно, немає страждань, горя й воєн; як і ворогів та заздрісників. Мешканцям вирію не потрібно тяжко працювати, щоб заробити на їжу й одяг, — усього цього там доволі. Якщо хтось щось і робить, то лише для свого задоволення.
чарівний край за морем (одна з можливих версій етимології праслов’янського слова “irijь” — “водоймище”, “море” від
індоєвроп. “iur”). Там тепло й затишно, немає страждань, горя й воєн; як і ворогів та заздрісників. Мешканцям вирію не потрібно тяжко працювати, щоб заробити на їжу й одяг, — усього цього там доволі. Якщо хтось щось і робить, то лише для свого задоволення.
Душа
На відміну від багатьох інших народів, українці вважали, що людина має одну душу, яку Бог дає їй при народженні. Душа
перебуває в людині аж до смерті і при вмиранні відлітає пташкою до Вирію — місця, де збираються душі всіх померлих. Душу людини уявляли слабкою, незахищеною, вона легко могла стати об’єктом чаклувань та нападів злого духа. Душа — те вразливе місце людини, яке їй важко захищати самій, без молитви й віри.
перебуває в людині аж до смерті і при вмиранні відлітає пташкою до Вирію — місця, де збираються душі всіх померлих. Душу людини уявляли слабкою, незахищеною, вона легко могла стати об’єктом чаклувань та нападів злого духа. Душа — те вразливе місце людини, яке їй важко захищати самій, без молитви й віри.