Категорія: Романси

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує, серденько мре.

Ми підем, де трави похилі,

Де зорі в ясній далині,

І карії очі, і рученьки білі

Ночами насняться мені.

Мене забудь, моя дівчино!

Спокійно жий, щаслива будь,

Цвіти хоть ружой, хоть калиной, —

Мене забудь, мене забудь!..

Б’ється, наче стрічка, неспокійна річка,

Тулиться близенько до підніжжя гір.

А на тому боці — там живе Марічка

В хаті, що сховалась у зелений бір.