Головна споруда монастиря. Разом із дзвіницею відіграє важливу роль у просторовій організації структури міста. Тринавовий, шестистовпний, одноапсидний храм вінчають сім бань. П’ять з них розміщено по центру, подібно до дерев’яних храмів, на осях центральної нави і трансепта; дві – на кутах західного фасаду з південного і північного боків.
Оригінальним є пластичне вирішення лаконічного двоярусного об’єму храму. Портали привертають увагу витонченим декором. Собор є унікальним витвором архітектури XVII — початку XVIII ст., в якому органічно поєдналися традиції мурованого храмового будівництва Київської Русі, зокрема у планувально-просторовій структурі, народного дерев’яного зодчества і відповідних часові ренесансно-барокових тенденцій, що поширювалися із Західної Європи. Комплекс монастиря привернув увагу Т. Г. Шевченка під час його подорожі у 1845 р. Збереглася створена ним замальовка монастиря.
Панорама ансамблю монастиря