Риба, як відомо, живе у воді. А вода — це праматір світу. Саме з води, за міфами й легендами різних народів, виникло все живе. Отож риба, як і вода, символізує
життя, очищення, здоров’я і плодючість.
життя, очищення, здоров’я і плодючість.
У багатьох народів є легенди про велетенських рибин — двох чи трьох, які тримають на собі землю. Коли ті риби ворушаться, бувають землетруси. На сході часто зустрічалися храми, присвячені рибам, і в тих храмах були басейни з рибами. Священних риб тримали в невеликих ставках поблизу мусульманських святилищ. Рибоподібним богам поклонялися жителі
стародавніх Сирії та Вавилону, приміром божеству Еа. У талмудійській традиції з рибою пов’язують надію на спасіння душ.
Перші
літери грецького написання “Ісус Христос, Син Божий, Спаситель”
складають слово “риба” (хтіос).
Апостоли у Христа, як відомо, були рибалками. На іконах Тайної вечері
обов’язково зображують рибу. Очевидно, Христос і є тією чудесною рибою, якою за
Писанням, його учні насищали тисячі зголоднілих. І ті їли, і ще залишалося.
літери грецького написання “Ісус Христос, Син Божий, Спаситель”
складають слово “риба” (хтіос).
Апостоли у Христа, як відомо, були рибалками. На іконах Тайної вечері
обов’язково зображують рибу. Очевидно, Христос і є тією чудесною рибою, якою за
Писанням, його учні насищали тисячі зголоднілих. І ті їли, і ще залишалося.
У
снах риба віщує жінці народження дитини. В українській казці “Про
Сученка-богатиря” розповідається про царське подружжя, в якого довго не
було нащадків. Поруч із царським палацом було велетенське озеро, і цар
вибудував через нього міст. І от один чоловік, випадково сидячи під тим мостом,
почув розмову трьох ченців про те, яким чином можна царевій біді зарадити. А
потрібно було всього лишень: виплести з шовку невід, закинути його в море,
виловити золотоперу щуку й дати цариці ту щуку з’їсти. Чоловік розповів про
почуте цареві. Так і зробили. Але коли куховарка готувала щуку, то й сама її скуштувала,
собачка під столом поїла щучі кісточки, а вже потім рибу їла цариця. Невдовзі
всі троє народили синів-богатирів.
снах риба віщує жінці народження дитини. В українській казці “Про
Сученка-богатиря” розповідається про царське подружжя, в якого довго не
було нащадків. Поруч із царським палацом було велетенське озеро, і цар
вибудував через нього міст. І от один чоловік, випадково сидячи під тим мостом,
почув розмову трьох ченців про те, яким чином можна царевій біді зарадити. А
потрібно було всього лишень: виплести з шовку невід, закинути його в море,
виловити золотоперу щуку й дати цариці ту щуку з’їсти. Чоловік розповів про
почуте цареві. Так і зробили. Але коли куховарка готувала щуку, то й сама її скуштувала,
собачка під столом поїла щучі кісточки, а вже потім рибу їла цариця. Невдовзі
всі троє народили синів-богатирів.
Риба
пов’язується також зі святом весняного відродження, воскресіння природи.
Найперше, що робить люта Зима, коли приходить на землю з вічно засніжених
гірських вершин, то це замикає річки, озера й усі дощові джерела льодяними
замками й зачиняє небесні ворота до Вирію. Вода засинає у кризі (а разом з нею
і риба). Однак після Різдва молоде сонце набирає сили, світить дедалі ясніше,
будить зі сну золоту Щуку-рибу, а та своїм хвостом розбиває кригу на річках;
вода розливається, сніг тане, сонце сяє, і приходить Весна. Вважається, що саме
на свято Явдохи (14 березня) Щука-риба розбиває
кригу. Колись діти навіть ходили до річок чи ставків у цей день: послухати, як
розбита щукою крига тріщатиме. Про щуку співається й у веснянках, зокрема про
чотири броди: “В четвертому броді Щука-риба грає, гей діти, весна красна,
зілля зелененьке…”
пов’язується також зі святом весняного відродження, воскресіння природи.
Найперше, що робить люта Зима, коли приходить на землю з вічно засніжених
гірських вершин, то це замикає річки, озера й усі дощові джерела льодяними
замками й зачиняє небесні ворота до Вирію. Вода засинає у кризі (а разом з нею
і риба). Однак після Різдва молоде сонце набирає сили, світить дедалі ясніше,
будить зі сну золоту Щуку-рибу, а та своїм хвостом розбиває кригу на річках;
вода розливається, сніг тане, сонце сяє, і приходить Весна. Вважається, що саме
на свято Явдохи (14 березня) Щука-риба розбиває
кригу. Колись діти навіть ходили до річок чи ставків у цей день: послухати, як
розбита щукою крига тріщатиме. Про щуку співається й у веснянках, зокрема про
чотири броди: “В четвертому броді Щука-риба грає, гей діти, весна красна,
зілля зелененьке…”
миска ” Рак і риби” автор: Бараню Михайло Іванович, глина гончарна, м. Косів, XIX ст.
В
українській християнській легенді розповідається про те, як рибина чудесним
чином “воскресла”, передвіщаючи воскресіння Христа: “…кажуть,
що як архангел Гавриїл об’явивсь Матері Божій і сказав саме в суботу:
“Твій Син воскресне з мертвих”; а Мати Божа
саме снідала рибку, так м’ясо об’їла, що зостались самі реберця. Перехрестилася
вона та й каже: “Тоді мій Син воскресне, як оця рибка оживе”. А
рибка: плюсь! — і ожила”.
українській християнській легенді розповідається про те, як рибина чудесним
чином “воскресла”, передвіщаючи воскресіння Христа: “…кажуть,
що як архангел Гавриїл об’явивсь Матері Божій і сказав саме в суботу:
“Твій Син воскресне з мертвих”; а Мати Божа
саме снідала рибку, так м’ясо об’їла, що зостались самі реберця. Перехрестилася
вона та й каже: “Тоді мій Син воскресне, як оця рибка оживе”. А
рибка: плюсь! — і ожила”.
Проте
вода — це не тільки здоров’я, плодючість і воскресіння. Відродженню мусить
передувати смерть, перебування в потойбіччі. У давнину, ще в дохристиянські
часи, на воду спускали човни з покійниками, які повинні були переправити їх до
світу предків. Міфічна Щука-риба присутня і в цих віруваннях, вона є
посередником між живими й померлими. Цей зв’язок відобразився в загадці про
рибу: “На тому світі живий, а на цьому мертвий”. У весільній пісні з
розряду “жалібних” для сироти співається, що вона хотіла б запросити
на весілля свого покійного батька. Сирота ходить по крутій горі, бачить унизу,
в бистрій воді щуку-рибу й каже їй:
вода — це не тільки здоров’я, плодючість і воскресіння. Відродженню мусить
передувати смерть, перебування в потойбіччі. У давнину, ще в дохристиянські
часи, на воду спускали човни з покійниками, які повинні були переправити їх до
світу предків. Міфічна Щука-риба присутня і в цих віруваннях, вона є
посередником між живими й померлими. Цей зв’язок відобразився в загадці про
рибу: “На тому світі живий, а на цьому мертвий”. У весільній пісні з
розряду “жалібних” для сироти співається, що вона хотіла б запросити
на весілля свого покійного батька. Сирота ходить по крутій горі, бачить унизу,
в бистрій воді щуку-рибу й каже їй:
Пливи,
пливи, щуко-рибо, стиха по воді;
пливи, щуко-рибо, стиха по воді;
Прибудь,
прибудь, мій батеньку, хоч ще раз к мені.
прибудь, мій батеньку, хоч ще раз к мені.
Ох
рад би ж я, доню моя, до тебе прибуть,
рад би ж я, доню моя, до тебе прибуть,
Насипано
сирой землі на груди мені.
сирой землі на груди мені.
Ох
насипано сирой землі на груди мені,
насипано сирой землі на груди мені,
Склепилися
карі очі на всі ночі й дні.
карі очі на всі ночі й дні.
На
Буковині відомі легенди про країну померлих, де живуть у злагоді й добробуті
напівлюди-напівриби — рахмани. На Великдень люди кидають на воду шкаралупи від
крашанок, щоб знали рахмани про велике
свято. Але поки шкаралупки допливуть до тієї країни, проходять дні, тому
Рахманський Великдень буває в четвер або середу.
Буковині відомі легенди про країну померлих, де живуть у злагоді й добробуті
напівлюди-напівриби — рахмани. На Великдень люди кидають на воду шкаралупи від
крашанок, щоб знали рахмани про велике
свято. Але поки шкаралупки допливуть до тієї країни, проходять дні, тому
Рахманський Великдень буває в четвер або середу.
В
Україні шанують міфічну рибу, яка була “спервовіку”: вона все бачила,
все знає, що
є і що буде, ще й має стати свідком кінця світу. У колядці сокіл питає щуку, чи
все й тепер так, як було справіку, й чує у відповідь, що тепер усе не так, що
“син на батька руку здіймає, донька матері суперечає, брат на брата ніж
виймає, сестра на сестру чарів шукає… через неправду світ ся скінчає”. В
іншій колядці сокіл розповідає щуці, що їх обох спіймають, соколиним пером будуть
листи писати, а щуку — на святій вечері споживати.
Україні шанують міфічну рибу, яка була “спервовіку”: вона все бачила,
все знає, що
є і що буде, ще й має стати свідком кінця світу. У колядці сокіл питає щуку, чи
все й тепер так, як було справіку, й чує у відповідь, що тепер усе не так, що
“син на батька руку здіймає, донька матері суперечає, брат на брата ніж
виймає, сестра на сестру чарів шукає… через неправду світ ся скінчає”. В
іншій колядці сокіл розповідає щуці, що їх обох спіймають, соколиним пером будуть
листи писати, а щуку — на святій вечері споживати.
Риба
є ритуальною стравою на поминках, весіллі, на Святій вечері в переддень Різдва
та на інших найвизначніших подіях у житті людини. Зображують рибу найчастіше на
писанках, іноді — на побутових предметах.
є ритуальною стравою на поминках, весіллі, на Святій вечері в переддень Різдва
та на інших найвизначніших подіях у житті людини. Зображують рибу найчастіше на
писанках, іноді — на побутових предметах.