Ой на гору козак воду носить,
Дівчинонька козаченька просить:
«Козаченьку, мій соболю,
Візьми мене із собою,
Помандрую я з тобою!»
Не сама ж я по садочку ходила,
Миленького за ручку водила,
Цілувала-милувала,
До серденька пригортала:
Я ж думала, що він буде мій!
А мій милий та й на гору на круту,
А я його оченьками проведу,
Оченьками каренькими,
Брівоньками рівненькими,
Слізоньками дрібненькими.
«Козаченьку, ти сухотонько моя,
Кажуть люди, що не буду я твоя!
Кажуть люди, сама бачу,
Не раз, не два на день плачу:
Я ж думала, що ти будеш мій!»