Поза лісом зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.
Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала.
Там Василько сіно косить,
Тонкий голос переносить.
Кинув косу додолоньку,
А сам пішов додомоньку.
«Позволь, мати, вдову брати,
Перестану пить-гуляти».
«Не позволю вдову брати:
Вдова вміє чарувати.
Чарувала мужа свого,
Причарує сина мого».
«А я чарів не боюся
Та й на вдові оженюся».