Засвистали козаченьки
В похід з полуночі, —
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися!
Та за свого миленького
Богу помолися!
Стоїть місяць над горою,
А сонця немає…
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:
– Іди, іди, мій синочок,
Та й не забавляйся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!
За чотири неділеньки
Додому вертайся!
– Ой, рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой, бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину!
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину!
– Ой, рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?
– Ой, не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!
Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!