Ой спав пугач на могилі,
Да й крикнув він: — Пугу!
Чи не дасть бог козаченькам
Хоч тепер потугу!..
Що день, що ніч — усе ждемо…
Поживи не маєм:
Давно була! Хмельниченька
Уже не згадаєм!
Ой колись ми воювали,
Да більше не будем!
Того щастя й тої долі
Повік не забудем!
Да вже шаблі заржавіли,
Мушкети — без курків,
А ще серце козацькеє
Не боїться турків!