Їхав козак на війноньку

Їхав козак на війноньку,

Сказав: «Прощай, дівчинонько,

Прощай, дівчино, чорнобривонько,

Їду в чужу сторононьку.

Дай же, дівчино, хустину,

Може, я в бою загину,

Темної ночі накриють очі, —

Легше в могилі спочину».

Дала дівчина хустину,

Козак у бою загинув,

Темної ночі накрили очі, —

Легше в могилі спочинув.

Добрії люди насилу

Взяли нещасну дівчину,

Ген серед поля гнеться тополя

Та й на козацьку могилу.