Категорія: Творчість

Б’ється, наче стрічка, неспокійна річка,

Тулиться близенько до підніжжя гір.

А на тому боці — там живе Марічка

В хаті, що сховалась у зелений бір.

Летить галка через балку,

Літаючи, кряче…

Молодая дівчинонька

Ходить гаєм, плаче.

Коли поїзд у даль загуркоче,

пригадаються знову мені

дзвін гітари у місячні ночі,

поцілунки й жоржини сумні…

Їхав козак на війноньку,

Сказав: «Прощай, дівчинонько,

Прощай, дівчино, чорнобривонько,

Їду в чужу сторононьку.