До наших днів дійшла українська народна вишивка лише XVIII — початку XIX століття, насамперед тому, що погляд на неї, як на витвір мистецтва утвердився тільки у 80—90-х роках XIX століття. Саме з того часу прогресивні діячі культури починають цікавитися нею й збирати її в музеях і приватних колекціях.
Категорія: Творчість
Вишивка кінця XIX-початку XX століття
З початку XX століття в Україні відбуваються процеси формування різноманітних художніх напрямів в образотворчому мистецтві й активного співробітництва провідних художників-авангардистів з народними майстрами, їх звернення до символічної мови народної творчості. Ці взаємовпливи привели до глибоких структурних видозмін, пов’язаних з народженням цілого напряму українського модерну, авангарду.
Вишивка XIX століття
У XVIІ—XIX століттях в Україні, крім гаптування, тобто вишивання золотом і сріблом, що виконувалися в монастирях черницями, існувало багато поміщицьких майстерень, де жінки-кріпачки вишивали речі панського побуту: скатерки, серветки, різноманітний одяг, предмети оздоблення інтер’єру.
Гаптування XV-XVIII століть
Золотна вишивка України-Русі була тим живодайним грунтом, на якому розвивалося гаптування в наступні часи. Шедевром українського шитва кінця XV століття слід вважати так званий Золочівський фелон. Збереглося 11 постатей фігур із композиції «Деісус».