Килимарство — традиційна, найбільш важлива і поширена в усіх місцевостях України галузь народного ткацтва. З найдавніших часів килими служили людині для утеплення і прикрашання житла (завішування стіни, покривання скрині, стола, ліжка, підлоги, саней), виконували обрядові та естетичні функції (використовувалися у святкових, урочистих, весільних і похоронних обрядах).
Регіональні риси традиційного вбрання українців XIX — початку XX ст.
У XIX ст. на всіх теренах України зберігається традиційне вбрання, сформоване в ансамблевий комплекс, — стрій. Ансамбль вибудовується за єдиним принципом пошарового накладання убрання (натільне, поясне, плечове, верхнє, прикраси, доповнення, головний убір і т. ін.).
Продовжити читання “Регіональні риси традиційного вбрання українців XIX — початку XX ст.”
Український народний стрій XIV— XVIII ст.
У XIV—XVI ст. асортимент убрання розширюється. Суспільство все більше розшаровується на стани. З’являються нові форми одягу, котрі вирізняють той чи інший стан. У цей період дуже активно розвиваються ремесла. В усіх містах і містечках України проживали ремісники, які виготовляли ту чи іншу складову частину вбрання.
Продовжити читання “Український народний стрій XIV— XVIII ст.”
Вбрання в Україні-Русі X—XIII ст.
В Україні з давніх-давен люди вміли виробляти тканини з дикоростучої кропиви, льону, конопель. Крім конопляних та лляних, виготовляли вовняні тканини, а також користувалися хутром. Льон і коноплі згадуються в церковних постановах Ярослава Мудрого, овеча вовна та вовняні тканини відомі з літературних пам’яток XI ст., зокрема, з «Ізборника Святослава».
Нічого не знайдено
Схоже, що не вдалося знайти те, що ви шукаєте. Можливо допоможе пошук.