Дуб — символ сили, чоловічої могутності, священне дерева; бога-громовика. Культ дуба існував у всіх індоєвропейських народів, це дерево було присвячене найголовнішому з богів: у Греції — Зевсу, в Італії — Юпітеру, в Німеччині — богові грому Донару.
Кельтські жерці, друїди, вважали дуб найсвятішим із дерев. У литовців дуб присвячений Перкунасу — богові грому, блискавки й дощу. Щоб дочекатися багатого врожаю, чоловіки приносили жертви дубам, а жінки — липам.
Слов’яни
обожнювали дуб як дерево громовержця Перуна, пов’язуючи його з вогнем та
блискавкою. Особливо шанували дерева, спалені грозовим ударом: на їх місці
будували капища, в яких завжди горів “вічний” вогонь із
“дубового древія”; а людину, вбиту блискавицею, вважали обраною
богом. За християнства виникло повір’я, ніби під дубом ховаються від Божого
гніву чорти, й саме тому стріли-блискавки часто влучають у стовбур. Із тієї
причини й остерігалися переховуватися від грози під цим деревом.
“Живий” ритуальний вогонь також добували з дуба. Давні українці мали
свої священні гаї, у яких, згідно з їхніми віруваннями мешкали боги, — там
відправляли обряди, приносили жертви. З свідченням літописців, воїни київських
князів Олега й Ігоря, пливучи Дніпром “у греки”, зупинялися на
острові Хортиці, щоб від дати шану Перунові й принести жертви кремезному
дубові.
обожнювали дуб як дерево громовержця Перуна, пов’язуючи його з вогнем та
блискавкою. Особливо шанували дерева, спалені грозовим ударом: на їх місці
будували капища, в яких завжди горів “вічний” вогонь із
“дубового древія”; а людину, вбиту блискавицею, вважали обраною
богом. За християнства виникло повір’я, ніби під дубом ховаються від Божого
гніву чорти, й саме тому стріли-блискавки часто влучають у стовбур. Із тієї
причини й остерігалися переховуватися від грози під цим деревом.
“Живий” ритуальний вогонь також добували з дуба. Давні українці мали
свої священні гаї, у яких, згідно з їхніми віруваннями мешкали боги, — там
відправляли обряди, приносили жертви. З свідченням літописців, воїни київських
князів Олега й Ігоря, пливучи Дніпром “у греки”, зупинялися на
острові Хортиці, щоб від дати шану Перунові й принести жертви кремезному
дубові.
У
народнопоетичній уяві дуб виступає в ролі світового древа. Він символізує світову
вісь, яка сполучає верхній і нижній світи живих істот і померлих предків,
знаменуючи центр всесвіту. У казці герой, який відбуває випробування, пов’язані
з обрядом ініціації, має потрапити на той світ: під дубом розташований вхід до
під земного царства, по дубу можна залізти й на небо.
народнопоетичній уяві дуб виступає в ролі світового древа. Він символізує світову
вісь, яка сполучає верхній і нижній світи живих істот і померлих предків,
знаменуючи центр всесвіту. У казці герой, який відбуває випробування, пов’язані
з обрядом ініціації, має потрапити на той світ: під дубом розташований вхід до
під земного царства, по дубу можна залізти й на небо.
У
казках дуб означає не так дерево-рослину, як особливе сакральне місце, з котрим
пов’язана доля людини й біля якого відбуваються вирішальні для життя героїв
події. У казках про Правду Кривду або бідного й багатого брата на верхівку дуба
сідають віщі птахи. Під дубом також збираються чорти, які розкривають секрети зцілення
осліпленого героя, зачарованої царівни тощо. В інші казці хлопець мусить
виконати складне завдання. От іде він до коня та й сльозами обливається. А кінь
каже: “Чого ти, хазяїне, плачеш?” — “Як же мені не плакати, —
відповідає той, — як цар заставив дістати з моря сім та сім перлин”. Кінь
мовить: “Підеш моря,
й залізь на високий дуб, а як вода розіграється, так хапай найбільшу рибину й
держи її, поки вода не заспокоїться”. Отже, й тут дуб — світове древо
посеред моря, він поєднує буденний, земний світ із водною стихією, рибою —
хтонічною істотою, і від цього древа залежить доля героя.
казках дуб означає не так дерево-рослину, як особливе сакральне місце, з котрим
пов’язана доля людини й біля якого відбуваються вирішальні для життя героїв
події. У казках про Правду Кривду або бідного й багатого брата на верхівку дуба
сідають віщі птахи. Під дубом також збираються чорти, які розкривають секрети зцілення
осліпленого героя, зачарованої царівни тощо. В інші казці хлопець мусить
виконати складне завдання. От іде він до коня та й сльозами обливається. А кінь
каже: “Чого ти, хазяїне, плачеш?” — “Як же мені не плакати, —
відповідає той, — як цар заставив дістати з моря сім та сім перлин”. Кінь
мовить: “Підеш моря,
й залізь на високий дуб, а як вода розіграється, так хапай найбільшу рибину й
держи її, поки вода не заспокоїться”. Отже, й тут дуб — світове древо
посеред моря, він поєднує буденний, земний світ із водною стихією, рибою —
хтонічною істотою, і від цього древа залежить доля героя.
Згідно
з міфологічними уявленнями, дуби існували ще до народження світу. Про це
співають у світотворчих колядках:
з міфологічними уявленнями, дуби існували ще до народження світу. Про це
співають у світотворчих колядках:
А
на тім морі ой два дубочки,
на тім морі ой два дубочки,
На
тих дубочках два голубочки…
тих дубочках два голубочки…
Стали
радити, як світ сотворити…
радити, як світ сотворити…
Триєдина
організація всесвіту прирівнюється до тричастинної будови дерева у величальній
колядці господарю:
організація всесвіту прирівнюється до тричастинної будови дерева у величальній
колядці господарю:
На
твойому дворі дуб гіллянистий,
твойому дворі дуб гіллянистий,
А
в тому дубі та й три користі…
в тому дубі та й три користі…
У
корень дуба — сивії бобри,
корень дуба — сивії бобри,
Посеред
дуба — ярії пчоли,
дуба — ярії пчоли,
У
версі дуба — ясні соколи.
версі дуба — ясні соколи.
Образ
дуба, що ввібрав у себе міфологічні уявлення про світове древо як узагальнений
символ творення життя, добра, бачимо у вірші Степана Руданського “До
дуба”:
дуба, що ввібрав у себе міфологічні уявлення про світове древо як узагальнений
символ творення життя, добра, бачимо у вірші Степана Руданського “До
дуба”:
…
А ти, дубе, кріпись,
А ти, дубе, кріпись,
Ти
рости та рости,
рости та рости,
І
до пекла дістань,
до пекла дістань,
І
у пекло заглянь,
у пекло заглянь,
І
до хмари дістань,
до хмари дістань,
І
на небо поглянь…
на небо поглянь…
І
у силі, в добрі,
у силі, в добрі,
Як
скала, затвердій.
скала, затвердій.
І,
як Бог світовий,
як Бог світовий,
Над
землею ти стій.
землею ти стій.
У
давнину було поширеним вірування в те, що душа померлої людини переходить у
дерево. Причому душі небіжчиків обирали для свого перевтілення переважно дуби.
Це уявлення підтверджене реальним фактом давніх поховань у лісах, зокрема
дубових, — на деревах чи під деревами. Воєвода князя Святослава, Ян Вишатич,
після придушення в Суздальській землі повстання смердів у 1071 р. віз полонених
волхвів до Шексни, там убивав їх, а тіла вішав на дубі. Під дубами закопували
загиблих героїв, святих. За часів, коли поширення набула кремація небіжчиків,
на дубах ставили горщикиз
попелом від поховального багаття. Жертовний характер цього обряду проступає в
дитячій примовці-замовлянні: “Іди, іди, дощику, // зварю тобі борщику // в
новенькому горщику // та поставлю на дубі: // дуб ізворухнеться, // горщичок
розіб’ється”.
давнину було поширеним вірування в те, що душа померлої людини переходить у
дерево. Причому душі небіжчиків обирали для свого перевтілення переважно дуби.
Це уявлення підтверджене реальним фактом давніх поховань у лісах, зокрема
дубових, — на деревах чи під деревами. Воєвода князя Святослава, Ян Вишатич,
після придушення в Суздальській землі повстання смердів у 1071 р. віз полонених
волхвів до Шексни, там убивав їх, а тіла вішав на дубі. Під дубами закопували
загиблих героїв, святих. За часів, коли поширення набула кремація небіжчиків,
на дубах ставили горщикиз
попелом від поховального багаття. Жертовний характер цього обряду проступає в
дитячій примовці-замовлянні: “Іди, іди, дощику, // зварю тобі борщику // в
новенькому горщику // та поставлю на дубі: // дуб ізворухнеться, // горщичок
розіб’ється”.
У
народів Сибіру померлих маленьких дітей ховали в колодах, які підвішували на
дерева. Домовину, хрест та інші ритуальні предмети виготовляли з дуба
(“труна” = “дубовина”). У казці “Юліанка, або
Дерев’яне чудо” мовиться про те, як жінка одного пана, помираючи,
наказала, щоб він одружився лише з тією, котрій підійде на палець той перстень,
який вона йому лишила. Ходив пан по світу, але жодній дівчині перстень не
прийшовся — тільки його доньці. “Ну, — каже, — тепер мусиш мені за жону
бути”. Щоб відкласти весілля, дівчина загадала пошити їй три плаття:
золоте, оксамитове і… дерев’яне. Символіка останнього зрозуміла — це труна:
“Дівчина дуже молилася, аби земля її примкнула, й таки цілком пропала в
землю”.
народів Сибіру померлих маленьких дітей ховали в колодах, які підвішували на
дерева. Домовину, хрест та інші ритуальні предмети виготовляли з дуба
(“труна” = “дубовина”). У казці “Юліанка, або
Дерев’яне чудо” мовиться про те, як жінка одного пана, помираючи,
наказала, щоб він одружився лише з тією, котрій підійде на палець той перстень,
який вона йому лишила. Ходив пан по світу, але жодній дівчині перстень не
прийшовся — тільки його доньці. “Ну, — каже, — тепер мусиш мені за жону
бути”. Щоб відкласти весілля, дівчина загадала пошити їй три плаття:
золоте, оксамитове і… дерев’яне. Символіка останнього зрозуміла — це труна:
“Дівчина дуже молилася, аби земля її примкнула, й таки цілком пропала в
землю”.
Сюжети
легенд, у котрих ідеться про різні демонічні персонажі (перевтілених мерців),
також пов’язані з уявленням про дуби як місце помешкання душ померлих предків.
Так, південнослов’янські віли та скандинавські норни живуть у дуплах кремезних
дубів. На величезні старі дуби злітаються в купальську ніч відьми, чорти і
змії.
легенд, у котрих ідеться про різні демонічні персонажі (перевтілених мерців),
також пов’язані з уявленням про дуби як місце помешкання душ померлих предків.
Так, південнослов’янські віли та скандинавські норни живуть у дуплах кремезних
дубів. На величезні старі дуби злітаються в купальську ніч відьми, чорти і
змії.
На
трьох великих дубах сидів страхітливий птах Кук, який забивав усіх птахів, щоб
побудувати з їхніх кісток палац. Згідно з повір’ями, не можна палити дубового
листу, бо здійметься вітер (вітер, вихор, передусім, уособлює душі
“заставних” мерців — померлих наглою смертю, самогубців, утоплеників,
проклятих батьками дітей).
трьох великих дубах сидів страхітливий птах Кук, який забивав усіх птахів, щоб
побудувати з їхніх кісток палац. Згідно з повір’ями, не можна палити дубового
листу, бо здійметься вітер (вітер, вихор, передусім, уособлює душі
“заставних” мерців — померлих наглою смертю, самогубців, утоплеників,
проклятих батьками дітей).
Найвиразнішим бачиться міфологічний
зв’язок дерев із душами померлих предків на Зелені свята. Вважають, що у
клечання (зелені гілки дерев, рослини) вселяються душі померлих родичів, які
спускаються з того світу по деревах, вилазять із води, виходять із могилок. У
суботу перед Зеленою неділею рубають листя з дуба, липи, клена, вносять у хату,
кладуть на вікна, під стіл, під ліжко, “щоб тиї русалки ходили, щоб ноги у
них не кололися”; вішають на портрети, ворота, колодязі — це для того,
“щоб колихались русалки”. В останній день на Русальному тижні русалки
збираються на великому дубі, ходять навкруг дерева, співають пісень:
“Стій, дубе, не торкайся, поп’ємо-поїмо та й розійдемося”. Жінки
вішають на дубах для русалок сорочки, а дівчата — вінки.
зв’язок дерев із душами померлих предків на Зелені свята. Вважають, що у
клечання (зелені гілки дерев, рослини) вселяються душі померлих родичів, які
спускаються з того світу по деревах, вилазять із води, виходять із могилок. У
суботу перед Зеленою неділею рубають листя з дуба, липи, клена, вносять у хату,
кладуть на вікна, під стіл, під ліжко, “щоб тиї русалки ходили, щоб ноги у
них не кололися”; вішають на портрети, ворота, колодязі — це для того,
“щоб колихались русалки”. В останній день на Русальному тижні русалки
збираються на великому дубі, ходять навкруг дерева, співають пісень:
“Стій, дубе, не торкайся, поп’ємо-поїмо та й розійдемося”. Жінки
вішають на дубах для русалок сорочки, а дівчата — вінки.
Шанували
дуб і як родюче дерево (на ньому багато жолудів), тому обрядові дійства проти
безпліддя відбувалися біля дуба, як і біля плодових дерев. На Поліссі зберігся
звичай садити дубок, коли народиться дитина. Якщо дуб гарно росте, це
вважається доброю прикметою. Це повір’я втілилося в казці, коли дерево
сповіщало про стан героя: як під’їздив богатир до своєї домівки з перемогою —
листя на дереві зеленіло, як потрапляв у скруту — скручувалось або з нього
капала кров.
дуб і як родюче дерево (на ньому багато жолудів), тому обрядові дійства проти
безпліддя відбувалися біля дуба, як і біля плодових дерев. На Поліссі зберігся
звичай садити дубок, коли народиться дитина. Якщо дуб гарно росте, це
вважається доброю прикметою. Це повір’я втілилося в казці, коли дерево
сповіщало про стан героя: як під’їздив богатир до своєї домівки з перемогою —
листя на дереві зеленіло, як потрапляв у скруту — скручувалось або з нього
капала кров.
Дуб
— чоловічий символ. У піснях він асоціюється з молодим парубком, козаком, а
береза — з дівчиною. Дітям так пояснювали їхню появу на світ: дівчинці казали,
що її зняли, як на березі сиділа, а хлопчику — що його знайшли на дубі. Коли
дуб і береза сняться в парі, вони віщують весілля. У любовній магії
використовували тріски з дерев, узяті в тому місці, де зрослися докупи дуб із
березою. З дубом пов’язані різноманітні народні засоби лікування. Дубова гілка
й кора служать оберегами проти відьом та мишей.
— чоловічий символ. У піснях він асоціюється з молодим парубком, козаком, а
береза — з дівчиною. Дітям так пояснювали їхню появу на світ: дівчинці казали,
що її зняли, як на березі сиділа, а хлопчику — що його знайшли на дубі. Коли
дуб і береза сняться в парі, вони віщують весілля. У любовній магії
використовували тріски з дерев, узяті в тому місці, де зрослися докупи дуб із
березою. З дубом пов’язані різноманітні народні засоби лікування. Дубова гілка
й кора служать оберегами проти відьом та мишей.