Конституція й екстер’єр свійського коня

Вважається, що ще Гіппократ уживав цей термін, маючи на увазі будову організму як єдиного цілого. У вітчизняному конярстві затвердилися й стали загальноприйнятими класичні поняття про такі типи конституції: ніжна, груба, щільна та пухка.

Ніжна конституція. Кістяк, кінцівки, шия тонкі, голова легка, вуха просвічуються, шкірні покриви тонкі, легко відтягуються, утворюючи зморшки. Волосся ніжне, тонке. Копита маленькі.

Груба конституція. Кістяк масивний, з об ємною мускулатурою. Шкірні покриви товсті, щільні, з цупким волосяним покривом. Жирова тканина майже не прощупується.

Щільна конституція. Підшкірної сполучної та жирової тканини майже немає. Суглоби й сухожилля різко окреслені, рельєфні, м’язи тверді, прощупуються добре.

Пухка конституція.  Основна ознака – добре розвинена жирова й сполучна тканина, розташована відразу під шкірними покривами. Розвинена мускулатура згладжена жировими відкладеннями, окремі м’язи та сухожилля майже не прощупуються. Часто в таких тварин спостерігається накопичення суглобної рідини в ділянці суглобів.

Майте на увазі, що ознаки конституції не обов’язково можуть бути яскраво виражені в рисах певної тварини, вони іноді поєднуються між собою, невиразні й ледь помітні. Навіть тварини однієї породи можуть мати елементи й ознаки, властиві різним видам конституції.

За взірець грубої та щільної конституції може правити єдиний з видів дикого коня, що залишилися до наших днів, – кінь Пржевальського.


Кінь Пржевальського

Розпочинаючи розмову про екстер’єр коня, не можна не згадати про те, що важливість такого оцінювання не всіма визнається. Чимало фахівців минулого й сьогодення схильні поділяти думку, висловлену колись головним керівником  Державних кінних Російської імперії – Воронцовим – Дашковим.  Він вважав, що «для визначення внутрішніх якостей коня існує лише один критерій, усіма народами визнаний, – це призовий стовп. Щодо екстер’єру, то краса, як людська, так і кінська, – поняття умовне, про смаки не сперечаються»

Як би там не було, але методи об’єктивного оцінювання діють у сучасній практиці й дають позитивні результати. Хоча вислів про кінські якості такого великого фахівця практикам, мабуть не варто зовсім забувати.

Для точного оцінювання екстер’єру коня беруть такі його проміри: висота в холці, глибина грудей, діагональний розмір тіла, ширина грудей, ширина в маклоках, обхват грудей, обхват п’ястка. Коли оцінюють візуально, виділяють такі частини тіла коня.

Голова. Виразність кінської голови здавна привертала увагу не тільки фахівців – конярів, але й митців. Зображенню коня присвячено спеціальні полотна, на яких особливо вражає краса та глибина погляду цієї розумної тварини.

У гарного коня голова красива, пропорційна, суха, із щільним шерстним і волосяним покривом, розташована під кутом у45°. Її розмір приблизно становить   від висоти тварини. Вуха маленькі, рухливі. Ніздрі широкі, що дозволяє вільно дихати (це особливо важливо, адже кінь не дихає ротом, як деякі інші тварини). Щелепи легкі, сухі й рухливі, з широким і глибоким каналом.

Від тулуба  голова віддалена чітким заглибленням, що йде від потилиці до горла. Лоб широкий, рівний, прикрашений чубком. Очі ясні, рухливі. Рот правильної форми. Губи щільно стиснуті, з короткою шерстю. Зуби здорові, міцні (40 – у жеребців і 36 – у кобили).

Шия – правильної,відповідної породі форми, прикрашена шовковистою гривою.

На рівні діафрагми тіло  поділяють на дві частини. Передню частину в цьому разі називають грудною западиною, задню – черевною западиною.

Холка – це найвища частина тіла. Її розмір обов’язково наводиться в описі коня. Найвищі коні у світі мають ріст у холці до 200 см. І навіть більше.

Широкі, відповідні показникам породи груди з добре з добре окресленими пазами – м’язовими виступами, розділеними западиною.

Широка, пряма, опукла спина через добре розвинену мускулатуру.

М’язистий, з помітним нахилом круп поділяється надвоє поглибленням між двома м’язами.
Черево пропорційне, з гармонійним переходом від грудної клітки.

Найважливіше характеристика коня – здорове й добре  розвинене копито. Воно має бути гладеньким, з блискучою поверхнею та за формою відповідати породі.

Для складання більш об’єктивного оцінювання екстер’єру проміри коня здійснюються за допомогою спеціальних інструментів.