Зразок давніх типів українських дерев’яних храмів. Первісно за об’ємно-планувальною структурою це був тризрубний храм, де центральний четверик – нава – завершувався чотиригранним шатровим покриттям з заломами, а шестигранні зруби бабинця і вівтаря розміщувалися під п’ятисхилим дахом.
Дзвіницю перед бабинцем було прибудовано у XVIII ст. Надзвичайно високу мистецьку цінність становить іконостас, що зберігся до нашого часу. Його було створено у 1648-1650 рр. коштом рогатинських братств. Витончене різьблення
іконостаса в гармонії з живописом наповнюють простір храму божественною красою.
Храм є пам’яткою, що увічнює талант галицьких майстрів архітектури, різьблення й іконопису. З місцем, де було споруджено храм, пов’язана легенда про Настю Лісовську (Роксолану). У 1520 р. татари захопили її у полон, а згодом продали турецькому султану Сулейману II.

Фрагмент іконостаса

Інтер’єр церкви

Загальний вигляд церкви з південного сходу